КУЛЬТУРА
Професор Райєрсонівської школи виконавських мистецтв Павло Босий: Жоден Мікеланджело не може протистояти динозаврам
- Останнє оновлення: 01 серпня 2016
Попри те, що в обласному художньому музеї ще тривають ремонтні роботи, минулого тижня там буквально вирувало культурне життя. Видно, що і музейники вже скучили за пуб-лікою, і любителі мистецтва засумували за музейними цікавинками. Тож публічна лекція професора сценографії з Торонто, нашого земляка Павла Босого (на знімку) стала тим ковтком новизни, якого обом сторонам так бракувало останнім часом. 20 липня він повідав про музеї Торонто, про взаємовплив будинку і колекції.
- Павло – знаний мистец-твознавець, – так представила колегу директор музею Тетяна Ткаченко. – Серед його різнобічних інтересів – геральдика, історія мистецтв, історія театру, дизайн музейних експозицій і ще багато чого. Він – геній музейного мистецтва. Завдяки йому у нас було створено багато цікавих мистецьких проектів.
Павло Босий із самого початку визнав, що не прихильник формалізму, тож віддає перевагу зустрічам у форматі бесіди. Принагідно поінформував, що у Канаді в музеях не лише вивчають експозиції, а й п’ють чай та каву, фотографуються, одружуються, займаються йогою.
– Усім відома народна назва Нью-Йорка – «Велике яблуко». Торонто має свою «скромну» і непретензійну
назву – «Центр Всесвіту». Висновок – в особливих містах і музеї особливі, – переконаний професор. – «Форт Йорк» – найстаріший і найбільший музей Торонто. А «Будинок Маккензі» – музей історії XIX століття, відповідно там збережено інтер’єри і предмети побуту, у тогочасній друкарні можна надрукувати візитівку. Там практично всього можна торкнутися. Музей має бути живим і відповідати інтересам відвідувачів.
Зупинився гість і на дуже цікавій і непередбачуваній архітектурі канадійських музеїв. Іноді це поєднання, на перший погляд, непоєднуваного. Скажімо, кристал, що впивається в історичний будинок спочатку викликає супротив, а згодом приваблює відвідувачів.
Використовують канадійці й «надра». Так, на території Канади викопано чи не найбільше решток динозаврів. Тож і відповідних експозицій там чимало.
– Адже давно відомо, що жоден Мікеланджело не може протистояти динозаврам, – жартує професор.
Насамкінець він кілька слів сказав про давно відомий музей Тараса Шевченка в Торонто. Він так і залишається «радянським» і малоцікавим. Але пан Босий і в цьому бачить позитив – емігрантам є до чого докласти рук, аби переломити ситуацію.
