КУЛЬТУРА
Охороняється державою, ремонтується громадою
- Останнє оновлення: 15 серпня 2016
Найдавнішим в області храмом вважається Покровська церква, що була збудована у другій половині 18 століття у Глодосах Новоукраїнського району. Як розповідає нинішній настоятель храму протоієрей Леонід, спочатку церква була дерев’яною, але невдовзі згоріла і люди збудували новий храм з цегли. Освятили його на свято Покрови в 1808 році. З того часу вона й стала називатись Покровською. Директор Новоукраїнського районного краєзнавчого музею Микола Гаращенко каже, що за архівними даними настоятель православного Покровського храму Леонтій Виноградов став родоначальником першої, у 50-х роках XIX століття, Глодоської недільної школи. Тож, відкриття у Глодосах доступу до грамоти належить саме православній церкві. Це вона була історичним ініціатором шкільного навчання підростаючого покоління в Україні, адже на той час не держава піклувалася про освіту сільських дітей, а священики і диякони у школах при церквах, так званих церковно-приходських.
Глодоський храм належить до найдавніших на території сучасної Кіровоградщини, але шани йому, як пам'ятці-реліквії, на жаль, не було. Нинішній настоятель церкви отець Леонід (на знімку) про храм піклується. Упродовж багатьох років він докладав чимало зусиль, щоб його почули у владних кабінетах та надали грошову допомогу на ремонт та збереження цієї святині, та все було марно. Сьогодні храм реставрується та відбудовується за допомоги як самої глодоської громади, так і місцевих сільгоспвиробників.
– В усі часи храми будувалися за сприяння благодійників та жертводавців. Першими найвагомішу підтримку Покровському храму надали керівники господарств Сергій Оношенко і Василь Машковський, а також сільський голова Петро Магда, – каже отець Леонід, – а потім уже до Богоугодної справи долучилися й інші. Нам допомагають Віктор Шевченко, Олександр Гордієнко, Віктор Махно, Володимир Мохонько, Микола Паскарь та інші.
Оновлений і, головне, духовно величний храм є невід’ємною частиною як самих Глодос, так і усієї нашої історії. Не можна не замилуватись його одвічною красою. Переступивши поріг Покровської церкви, яка є пам’яткою архітектури, у дзвінкій тиші ніби відчуваєш помах крил святих чи ангелів. Тут дійсно панує таємничість високої духовності, яка, мов джерело живої ріки, притягує до себе людей. І в цій святості живе і наш дух, і наші прадавні традиції, благословення вільної і незалежної України.
Олена КОМІСАРЕНКО
