КУЛЬТУРА

Лідія Добролежа: Коли до нас завітав Микола Вінграновський, я на стіл змогла поставити тільки борщ та ще гарбузову кашу

Улюбленець Олександра Довженка, неповторний поет і кіношник Микола Вінграновський неодноразово приїздив до міста на Інгулі, про що лишилися добрі спогади. Небайдуже й живо – неначе вчора все те відбулося – згадує про нього й дружина відомого в Кропивницькому художника театру Миколи Добролежі, Лідія Василівна. До їхньої оселі, що в будинку по вулиці Великій Перспективній (тут зараз висить меморіальна дошка як пам’ять про художника), знаменитий гість із Києва вперше завітав на початку 60-х років минулого століття.

Напевно йдеться про ранню осінь 1963 року, оскільки Микола Добролежа ще працював у «Кіровоградській правді». Так трапилося, що Лідія Василівна того дня з букетом ніжних жоржин проходила повз редакцію й раптом побачила з протилежного боку вулиці нетутешнього високого красеня з пишною шевелюрою, у модному одязі і якось відразу… «сфотографувала»!

– У вас був із собою фотоапарат? – запитую.

– Що ви! – посміхається Лідія Василівна, – то так жінки говорять, коли поглядом когось вирізняють із загалу.
Яким же було її здивування, коли, виглядаючи на обід чоловіка, поріг, окрім Миколи Тимофійовича, переступив також… той самий таємничий незнайомець, постать котрого мимовільно кинулася у вічі на вулиці Луначарського (тепер Чорновола). До квартири Добролежів завітав на той час несказанно популярний – особливо серед жіноцтва! – поет Микола Вінграновський.
З’ясувалося, що чоловіки познайомилися ще до приїзду Вінграновського на творчі зустрічі до Кіровограда. Їх звів рідний брат Миколи Добролежі, Анатолій, до речі, художник кіно, котрий подружився з Вінграновським у московському Всесоюзному державному інституті кінематографії й працював з ним пліч-о-пліч на студії імені О. Довженка.

– Не передати, як збентежилася, – продовжує співрозмовниця, – бо на стіл тої миті могла поставити тільки борщ та ще гарбузову кашу.

Втім, молода жінка швидко зрозуміла, що спеціально для кращої частини людства у нового знайомого (чи не циганської крові провина?) є цілий лантух неперевершених компліментів, якими він буквально засипав спершу її саму, а потім і все, що бачив на столі. Враз добрими словами згадав і про свою рідну Миколаївщину, про матір, котра його теж годувала саме такою найсмачнішою гарбузовою кашею. А глянувши на квіти, почав декламувати хвилюючого вірша «Жоржина»: про війну й драматичну долю свого дядька і його дружини. Потім чоловік Лідії Василівни враз принишк і жестами підказав зробити те саме і їй, бо Вінграновський прямо за обіднім столом полинув у творчість. Написаного на серветці вірша він присвятив його гостинній хазяйці…
Лідія Василівна згадала, що не завжди у Миколи Добролежі з Миколою Вінграновським складалося все так безхмарно. Конфлікт виник, коли обставини змусили талановитого письменника вступити до лав КПРС. Добролежа не зрозумів друга, вважав це компромісом із власним сумлінням.

Пізніше Микола Вінграновський познайомився з рідною сестрою братів Добролежів – Тамарою
Тимофіївною, яка мешкала в Одесі. Мав до неї теплі почуття, завжди ставився з повагою, коли відвідував. Очевидно долі було потрібно, щоб розкиданих життям по різних містах України уродженців села Скопіївки, що на Добровеличківщині, знала і навідувала людина «з абсолютним душевним слухом» (І. Дзюба).

У Лідії Василівни на видному місці зберігається кілька книжок Миколи Вінграновського з дарчими написами автора.
Цікаво, що навіть перше знайомство Миколи Вінграновського зі співачкою Ніною Матвієнко (так стверджує Лідія Василівна) трапилося саме за участі братів Добролежів в одному з київських ресторанів на початку 80-х. Але, то вже зовсім інша історія…
Федір ШЕПЕЛЬ

P. S. Про ці штрихи барвистої біографії автора чудових віршів, поетичної прози та улюбленої казки «Козак Мамарига» я мав щастя почути від Лідії Василівни Добролежі завдяки мистецтвознавцю Світлані Ушаковій, яка вивчає ще не поцінований належним чином спадок Миколи Добролежі й нині готує виставку його творів у відділі мистецтв обласної бібліотеки імені Дмитра Чижевського.
Ф. Ш.
На знімку Л. Добролежа.