Як ми вже повідомляли, 13 січня журі обласної літературної премії імені Євгена Маланюка визначило лауреатів 2016 року. Своєрідною сенсацією стало присудження премії в номінації «проза» Сергію Колесникову за його твір «Відрядження до пекла».
Тож з проханням прокоментувати рішення журі ми звернулися до одного з претендентів на премію в тій же номінації, відомого в області журналіста Валерія М‘ятовича, чий роман «Номеклатерний декамерон» уже завоював чималу читацьку аудиторію.
«Нічого дивного не сталося, – пояснив своє бачення подій номінант. – Мені телефонують кропивничани, які вже встигли прочитали мій «Декамерон», обурюються з приводу рішення журі, а я їх заспокоюю, кажу, що нинішній склад журі не міг бути до мене об’єктивним, адже перед більшістю його членів я серйозно «завинив».
Нагадаю, на сторінках газети «З перших уст», яку редагував, кілька разів не з кращого боку писав про голову журі, керівника обласної ради Олександра Чорноіваненка. Цей чоловік, очоливши облраду на хвилі Революції Гідності, зрадив її ідеали, бо саме завдяки йому до обласної та інших рад під прикриттям «Батьківщини» пройшли колишні регіонали, активні прихильники режиму Януковича.
А ще я дозволив собі порушити питання про поєднання Олександром Косенком –заступником голови журі, посад очільника Кіровоградської обласної організації Національної спілки письменників України та виконавчого директора будинку письменників в Одесі. За півтора року Олександр Іванович не спромігся навіть оформити підпис банківських документів, уже не кажучи про щоденне опікування справами осередку. Мене дивувало, що сидіння Косенка відразу на двох стільцях підтримували члени спілки Віктор Погрібний, Ольга Полевіна та інші (забув про можливі преференції у вигляді видання книг за бюджетні кошти тощо). У публікаціях я згадав і про них, тож зрозуміло, що чекати об’єктивності було б марно.
Скажу навіть більше: чи було б приємно приймати премію з рук тих, у чиїй порядності ти глибоко сумніваєшся? Не переконаний. Як не впевнений і в тому, що всі члени журі гідні вирішувати долю премії імені великого українського патріота Євгена Маланюка. Я не бачив більшості з них на Кіровоградському Євромайдані, коли туди приходили за покликом душі, я не чув їхнього голосу на підтримку української мови, свободи слова.
Погоджуюся з думкою журналіста й мистецтвознавця Броніслава Куманського, висловлену ним під час обговорення творів-претендентів в обласній науковій бібліотеці імені Дмитра Чижевського наприкінці минулого року: журі обласної премії не повинен очолювати голова обласної ради. Не очолює ж Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка президент чи глава уряду. Обласна рада має призначити журі з числа справді авторитетних (а не відданих їй!) митців, а вже те обере собі і голову, і секретаря.
Вагомішою має бути участь громадськості і в контролі за використанням коштів, що передбачаються в бюджеті на книговидання. Ті кошти повинні бути підтримкою авторів вартих уваги творів, а не облюбованого кимось видавництва».
Відкрите практичне заняття, присвячене сучасним напрямам робототехніки та безпілотних технологій, провели в Українській державній льотній академії.
