КУЛЬТУРА

Поетеса Олена Горобець: про книгу-перевертуна, чоловіка-помічника і високу планку в сучасній українській поезії

Найпомітнішою літературною подією початку лютого-2017 в обласному центрі багато хто вважає вихід друком дебютної збірки віршів для дітей «Горобці-молодці» кропивницької поетеси Олени Горобець.

Видана у київському видавництві «Фонтан казок», із чудовими яскравими ілюстраціями відомої художниці Світлани Сови, під спільною обкладинкою (у форматі книжки-перевертуна) зі збіркою поетеси з нової шкільної програми Олесі Мамчич. Книга розлітається, мов гарячі пиріжки, щойно з’явившись у продажу. І вже збирає схвальні відгуки авторитетних сайтів літературної критики та займає перші позиції в оглядах найцікавіших новинок.

Ми зустрілись з авторкою, щоб розпитати, про те, як з’явилась книжка на світ, чим вона особлива, коли і де відбудеться презентація, а також для того, щоб ближче з нею познайомитись.

Отже, Олена Горобець, живе в Кропивницькому, їй 28 років, вона мама двох дітей ( 7 і 1 рік), але окрім того, вона ще й журналіст, редакторка і ведуча телерадіопрограм на КОДТРК «Кіровоград», громадська діячка. До слова, згодом, але вже в нинішньому році, вийде її друга поетична збірка, що саме готується до друку.

І перше запитання, яке ми поставили цій невгамовній пані, – як їй удається все встигати?

– Не знаю, як (посміхається), просто вирішуємо першочергові і важливі питання, а нетермінові і менш важливі речі відкладаємо на потім. Насправді, я багато чого не встигаю, хотілося б деяким речам приділяти більше часу. Зараз я, наприклад, дуже мало пишу, хоча маю в планах – прозову повість для дітей, поки що є лише початок і оскільки вона часто потрапляє в категорію нетермінового, то відповідно, відкладається. Але найголовнішою запорукою моєї такої активності є мій чоловік, який в усьому мене підтримує, бере на себе половину домашніх обов’язків і займає активну батьківську позицію. Я з перших днів можу довірити йому дітей і знаю, що все буде добре. Він сам приготує вечерю, коли мені терміново потрібно доопрацювати і відіслати редактору рукопис, відвезе і забере старшого сина до школи. Бабусі наші живуть далеко, але також допомагають.

– Книжка «Горобці-молодці». Чому саме така назва? І чи справді там усе про горобців?

– Ні. Насправді, про горобців там один вірш лише, а назву таку дав головний редактор видавництва Іван Андрусяк. Коли я надіслала рукопис без назви, він мені ніби пригрозив: «Не вигадаєш назву, то буде «Горобці-молодці», а я подумала: ну, і нехай. Це, зрештою, весело. А вірші у книжці дуже різні, але всі веселі, грайливі і трохи бешкетні.

– Як удалось зацікавити столичного видавця, чи є якийсь секрет того, як видати книгу для дітей у відомому видавництві?

– Не знаю, як. Показала їм вірші та й усе. Але насправді, від того часу довелось довгенько чекати, доки дійде черга, доки визріє концепція, доки знайдеться художник, який відчує настрій книжки і зможе його втілити. Одним словом, це не такий швидкий процес. Але нарешті книжка є і я не можу цим натішитись.

– Пані Олено, розкажіть трохи про концепцію видання – це книжка з двома авторами.

– Це книжка-перевертун, тобто під однією обкладинкою – дві книжки. Її можна читати як з одного боку, так і з іншого. Оскільки книжка для дітей, то це такий додатковий ігровий момент: з одного боку «Горобці-молодці», з іншого – «Тиранозавр Оленка» Олесі Мамчич. Олеся мама двох дівчаток і умовно її збірка дівчача, а моя умовно хлопчача, бо пишемо ми звісно, в першу чергу, для своїх дітей. Але і ту, й іншу збірку буде однаково цікаво читати всім дітям. Бо сучасні хлопчики і дівчатка, як не намагається їх маркетинг поділити на блакитне і рожеве, мають багато спільних інтересів і захоплень і веселять їх одні й ті ж речі. У нас немає в дівчачій частині самих лиже мереживних бантиків, а в хлопчачій – машинок і пістолетів, і мені це подобається.

– Ви пишете для дітей, але також і дорослу поезію, що важче?

– Не можна так сказати, що важче. Звісно, дитячий віршик пишеться простіше, але щоб його написати, має бути відповідний настрій, стан душі, треба самому повернутись трохи в дитинство і бути готовим бешкетувати, дивуватись, радіти. Тоді це буде щось цікаве, щось, чому діти повірять і будуть читати. А роблене спеціально, штучно, з позицій дорослого, який повчає чи кривляється, не знайде відгук у головного читача. Доросла поезія може писатись у будь-якому душевному стані – надихає і погане, і хороше, але над самим текстом працювати треба ретельніше, бо планка в українській поезії зараз піднята дуже високо і для того, щоб написане було комусь крім тебе потрібним і цікавим, треба ювелірно відточувати форму і зміст та ще й дбати про оригінальність першого і другого. Бо порівняння навіть з найгеніальнішими поетами не такі вже й приємні насправді, вони означають, що треба продовжити працювати над власним стилем.

– А яка аудиторія більш вдячна і приємна для Вас як для автора дитяча чи доросла?

– Звісно ж дитяча. Дорослі, навіть коли їм подобається те, що вони чують, усе одно вже не вміють і не дозволяють собі так щиро радіти, дивуватись, так хором відповідати на запитання. Виступи перед дітьми – це завжди гарний настрій, тоді як читати якийсь важкий і серйозний дорослий текст і не перейнятися таким же настроєм просто не можливо. А виступи перед дітьми – це завжди свято.

– На завершення, розкажіть де і коли в нашому місті відбудеться презентація «Горобців-молодців» і де їх можна буде знайти, придбати.

– Перша презентація буде в обласній бібліотеці для дітей 10 лютого о 14.00, в бібліотеці ж можна буде і взяти почитати книжку. А купити можна на сайті видавництва і на презентації. Вже заплановані також виступи у школах і дитячих садочках, тому гадаю, всі хто захоче її почути, почитати і мати в себе, матимуть таку можливість.