КУЛЬТУРА
У бібліотеці імені Д. Чижевського відкрито виставку відомої писанкарки
- Останнє оновлення: 04 травня 2017
З початком травня у відділі мистецтв обласної бібліотеки імені Дмитра Чижевського запрацювала виставка писанкарки з Олександрії Ірини Михалевич.
«Насамперед, - сказала на відкритті мистецтвознавець Світлана Ушакова, - нашою метою є просвітництво. На фоні тих предметів народного мистецтва, які вже маємо, хочемо показати ще й красу писанок нашого регіону.»
Ірина Михалевич розповіла, що навчилася писанкарству самостійно, наполегливо вивчаючи спеціальну літературу. З допомогою Інтернету познайомилася з багатьма писанкарями. Наразі пропагує історію писанкарства тих регіонів, що охоплює сучасна Кіровоградщина (Зокрема, на основі матеріалів, зібраних ще краєзнавцем Володимиром Ястребовим наприкінці позаминулого століття).
Майстриня працює в традиційній восковій техніці без попередніх начерків олівцем. Створює писанки в кольорі та експериментує з природними барвниками.
«Я віддаю перевагу саме цим барвникам, – пояснила Ірина Михалевич, – тому й виставку назвала «Писанка: барви ягід і трав». Ось писанки створені за допомогою ягід шовковиці. А ці – свіжого листя кропиви. Поряд розмальовані барвами, що дали квіти мальви, ягоди та цвіт чорної бузини… До речі, крім курячих яєць, використовую перепелині, качині, гусячі і, навіть, яєчка павичів. Створила онлайн-посібник «Фарбування писанки. Природні барви».
На відкриття виставки, що триватиме до початку червня, прийшли етнографи, музейники, народні майстри, викладачі.
Принагідно додамо, що ще Іван Франко писав:
«Вивчаючи численні звичаї, обряди, перекази й пісні великодні, зокрема ті, що пов’язані з писанками, ми переконуємося, що під тонким, подекуди зовсім невідомим пластом християнсько-апокрифічних легенд, скрізь виступає незрівнянно багатша, глибоко сягаюча в життя народу традиційна основа. Писанки у нашого народу мають значення до певної міри талісмана. Свячені писанки або взагалі освячувані яйця є першою стравою, яка переломляє піст. Писанки приносять любов і приязнь. Червоні яйця дають здоров’я, красу, силу. Селяни переховують їх у хаті від однієї великодньої ночі аж до другої, здебільшого поміщаючи їх під образами.
Писанки, писані в так званий безконечник, тобто орнаментом без кінця, кладуть на вулики в пасіках; крашанками гладять худобу і коней по хребті від голови до хвоста в день св. Юрія, щоб вони були гладкими й здоровими; коли перший раз гримить грім або при інших обставинах, миються водою, в якій мочили крашанку і дукат, щоб здобути красу й багатство. Свячені яйця й писанки служать за ліки…
Але це ще не все. Писанки є ланкою поміж нашим реальним світом і світом другим – таємничим, міфічним, де живуть люди чи духи, що звуться рахманами. Звичайно, ми маємо тут залишки давніх поглядів, давньої символіки, яка грунтується на одухотворенні сил і явищ природи. Яйце в цій символіці відіграє дуже важливу роль. Зокрема червоне фарбоване яйце є символом сонця, а далі багатства, любові, краси, здоров’я. Саме яйце є мертвим, але з нього виходить жива істота. Чи не найкращий це символ весняного сонця, яке ще не гріє, але яке скоро покличе до нового життя всю природу».
Тобто, писанкарство для українського народу - це далеко не випадкове захоплення...
Федір ШЕПЕЛЬ
