КУЛЬТУРА

Журналіст з Кропивницького став автором унікальної книжки для дітей

Класичне Франкове «і звідки ти такий узявся!?» цілком можна застосувати й до журналіста з Кропивницького Петра Мельника.

Минулого року з-під його пера (комп’ютерної клавіатури) народилася – й щойно у видавництві «Імекс-ЛТД» вийшла – приваблива книжечка, дитяча пригодницько-фантастична повість «Дивовижна подорож Соні й Асі до Скандинавії».

Не менше, як газетяра, земляки знають Петра як завзятого мандрівника, мисливця та рибалку. Людину, котра полюбляє не просто куховарити, а робити це вправно і смачно навіть в екстремальних умовах. Отож, поява книги саме з таким змістом не стала особисто для мене чимось неймовірним.

Оскільки на приготування їжі він дивиться не як на марудну, рутинну, набридливу справу, а як на Таїнство з великої літери, коли є щаслива нагода заглянути до Священного Казана. Тому то для створеної ним маленької героїні відбувається диво, коли звичайнісінький мамин нотатник з кулінарними рецептами перетворюється на Священний Сувій, що допомагає вийти переможницею у несприятливих обставинах!

Колись слухав характерну розповідь Петра Мельника (з деталізацією усього того, не сказати б технологічного, а скоріше  творчого процесу) про приготування ним якоїсь вишуканої страви з щойно упійманої щуки, і ловив себе на тому, що чую, як звучить справжня поезія кулінарії та непідробна любов до родинного вогнища! Саме тому й твір з кулінарним осердям написано легко, невимушено, цікаво, з тонким почуттям гумору та ще й зі знанням дитячої та зоо- психології (чого вартий образ мудрої й грайливої кішечки Асі!).

У книзі йдеться не просто про приготування їжі. А про приготування її без мікрохвильовок, газових плит і духовок. Ті, хто знайомий з «Маленькими дикунами» Ернеста Сетона-Томпсона зрозуміють, про що я. Безперечно, читати Петра Мельника буде цікаво пластунам-початківцям.

Звісно, кулінарія додає не тільки бурчання в животі та фізіологічне насичення, а й ще багато іншого. Як дізнається головна героїня казочки дев’ятирічна дівчинка Соня, приготування їжі – це й знання рецептури страв, і виховання гречного поводження з тими, хто поряд, дотримання чистоти й порядку і, навіть, можливість порозуміння з дикунами давно минулих століть!

А оті чужі поодинокі слівця «супер» чи «перекантуватися», як ті спеції чи приправи, –- їх лише дрібочка, – додають тексту сучасного колориту. Трактування ж деяких шведських слів – ніби взяте з видання на кшталт «Цікава етимологія» – нагадує, що українські діти живуть у великому багатомовному світі, котрий можна успішно пізнавати.

Автор подекуди претендує на афористичність мови. Хочете зразки? Десерт – це така страва, яку хочеться їсти не тому, що ти голодний, а тому, що вона дуже смачна! Або. Кулінарія – дуже гарна річ. У тебе завжди розв’язані руки для творчості. Немає одного продукту – можна використати інший. Немає однієї спеції – візьми іншу. Головне, щоб було смачно!

Власне, у книзі можна знайти й справжні кулінарні рецепти та практичні поради скандинавської кухні. Як запевняє автор, «поради апробовані, а рецепти дегустовані».

 Цікаво, що письменники у своїх творах давно вдаються до «смачних» прийомів. Але, якщо у творах Ернеста Хемінгуея або Еріха Марія Ремарка герої переважно дегустують спиртне, то пригадайте гурманів Мігеля Сервантеса, Чарльза Діккенса або Антона Чехова, навіть не згадуючи «Гаргантюа і Пантагрюєля» Франсуа Рабле!

В деяких країнах влаштовуються літературно-кулінарні конкурси, на зразок «Гоголя-моголя», результатом котрих є читацьке голосування та наступний похід  переможців до ресторану, щоб скуштувати омріяні страви улюблених персонажів, скажімо… Ілька Обломова!

Утім, найсвіжіший приклад, місцевий. У романі кропивничанина Валерія М’ятовича «Номенклатурний декамерон» теж знаходимо рецепти, але виключно… для дорослих.

Цікаво, що навіть на травневому київському Книжковому арсеналі заплановано доволі несподівану лекцію культуролога Світлани Баранець «Їсти, пити, хороше походити: харчова утопія, гастрономічний рай та фантастичні бенкети в літературі». «Зрештою, – доводить поет-науковець, – їжа набирає ваги як засіб встановлення міжнаціональних контактів, опираючись на спільність чи відмінність харчової поведінки тих чи інших етнічних груп».

Отож, сподіваємося, що книжечка казкаря Петра Мельника про казкову мандрівку дівчинки Соні та кішечки Асі до стародавньої Скандинавії припаде до душі юним читачам, бо автору самому її було цікаво писати.

А якщо хтось натякатиме, що я, мовляв, забув про іншу складову потенційного читацького успіху видання – неймовірної краси ілюстрації до книги, зроблені Федором Лагном, – то, вибачайте, йдеться вже про зовсім іншу історію. Не менш цікаву і варту окремого дослідження. Нам же лишається виглядати нових цікавих плодів діяльності письменника, художника та видавництва, котре не на жарт зацікавилося плідною співпрацею творців.

Федір ШЕПЕЛЬ