КУЛЬТУРА

Ольга Івашура про різні види рукоділля та правила для майстрів

Ольга Івашура – майстриня, у витворах якої ходить чимало кропивничан і навіть мешканців інших країн. Вона в’яже, вишиває і займається валянням (іноді це все поєднується при створенні одного виробу). Рукоділлям займається все життя:

– Одна бабуся вчила мене в’язати спицями, а потім подарувала мені книгу «Азбука в’язання» і мене захопила це заняття на все життя, – розказує Ольга. – А інша бабуся на літніх канікулах вчила вишивати хрестиком. Дуже вдячна їм обом за науку на все життя!

– Чи цікавиться цим донька Тереза? 

– Вона пробує вишивати бісером. І як художниця, завжди підказує мені з вибором кольорів чи малюнку. Мені це дуже допомагає. Адже я зовсім не вмію малювати. А от старший син Дмитро (йому 17 років) уже хрестиком пробував вишивати, зокрема й по в’язаному полотні. А останнім часом захопився вишивкою бісером. У своєму арсеналі робіт уже має вишиті бісером картини, кулони і сорочку для сестри. 

– Ольго, це справді дивовижно, як ви поєднуєте в’язання, вишивку й валяння. А що найбільше подобається? 

– Більше я все-таки люблю в'язати. Адже і вишивку, і валяння теж виконую саме на в'язаних речах. Але весь час займатися чимось одним набридає, тож різні види рукоділля дозволяють відволіктися, зайнятись іншою творчістю. Хочу ще навчитися шити, піти на курси, навіть машинка в мене є.  Але бракує часу і навіть боюсь, що як влізу ще й у шиття, то спати взагалі не буде коли.

– Як вам створювати одяг для когось? У цьому ж більше відповідальності…

– Мені подобається, що річ, створену моїми руками, буде хтось носити. І від самого творення я отримую задоволення, кайфую від процесу, а не від результату.

– З якими основними випробуваннями доводиться зустрічатися? 

– На жаль, це заздрість і певна конкуренція в колах майстрів. Я кілька років поспіль брала участь у виставках на фестивалі «Вересневі самоцвіти». І частенько люди підходять до твоїх речей і кажуть: «І я так можу, там немає чого робити!» Навчилася не звертати уваги або з посмішкою бажати успіхів. Також, коли ти працюєш для когось, дуже важливо обговорити всі деталі виробу. Тому що кожен по-своєму його візуалізує. І щоб не було розчарування, бажано орієнтуватись на фото або ескіз і все уточнювати. Це запорука успіху і задоволення на фініші.

– Ольго, які професійні правила для майстрів вважаєте базовими?

– По-перше, завжди виконуйте роботу якісно: не дозволяйте собі лінуватись і не доводити «до ідеалу» свій виріб. Декілька незаправлених ниточок – і він втрачає належний вигляд, а ви – свою репутацію! Адже репутація майстра – це його вироби. По-друге, цінова політика має бути рівною для всіх та економічно виваженою. Я вважаю, що не можна одним замовникам називати вищу ціну, бо вони, наприклад, з-за кордону, а іншим – нижчу. В еру інтернету рано чи пізно це «вилізе» і вам буде дуже незручно перед людьми. І, по-третє, створіть логотип і позначайте ним свої вироби. Це може бути бірка, нашивка, етикетка, вишивка. Це надаватиме вам певного статусу і ваш бренд ставатиме впізнаваним.

Спілкувалася Наталя Романюк

Фото з архіву Ольги Івашури