КУЛЬТУРА
«Вересневі самоцвіти» на Кіровоградщині відвідали замміністра, народна артистка та Герой України (ФОТО)
- Останнє оновлення: 01 жовтня 2017
47 Всеукраїнське свято театрального мистецтва "Вересневі самоцвіти" урочисто відкрили на території заповідника-музею "Хутір Надія".
«На культурно-мистекцькій карті України багато різних місць, пов’язаних із видатними діячами українського мистецтва. Але небагато подій, історія яких переходить на десятки років. Однією з таких, є свято «Вересневі самоцвіти», – наголосив у своєму виступі під час урочистого відкриття театрального фестивалю заступник міністра культури України Юрій Рибачук.
У чому секрет його довголіття? Заступник міністра вважає, що їх кілька.
«Найголовніший – ця земля дала світу корифеїв, засновників українського професійного театру. Тут особливо відчувається життєдайна творча енергія землі. Другий секрет полягає в тому, що «Вересневі самоцвіти» мають свою душу, адже сюди щороку приїздять найкращі театральні колективи, привозять свій найкращий доробок і безпосередньо спілкуються зі своїм глядачем, так як це свого часу робили корифеї. Третій секрет – це люди, люди, які опікуються цим місцем, цим фестивалем», – зауважив посадовець.
«Щасливий, що перебуваю сьогодні тут разом із вами під кроною цих легендарних дубів. У далекому 1970 році я тут був разом із письменницькою делегацією, яку очолював Олесь Гончар. Приємно, що минуло скільки часу, а ми знову вшановуємо великих діячів України. Секрет нашого першого професійного театру був, зокрема, і в тому, що дворяни грали простих селян, – то було дивовижне єднання», – згадав український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч, Герой України Іван Драч.
«Втішена, що мене сюди запросили. Це особливе творче намолене місце. Добре, що є люди, котрі роблять Хутір Надія теплим, гостинним. Завдяки їхнім зусиллям хочеться тут бувати ще і ще», – зізналася заслужена артистка України Леся Самаєва.
Після покладання квітів та промов на відкритій сцені відбулося театральне свято з нагородженнями та аплодисментами.
По всьому хутору працювали різноманітні мистецькі локації.
Хтось – переглядав вистави, хтось влаштував пікнік серед сторічних дубів, посаджених корифеями, хтось – фотографувався на фоні розкішної природи. Кожен знайшов собі те, по що власне й їхав на «Вересневі самоцвіти». Погода тому сприяла.
