КУЛЬТУРА

Усі ми – діти нашої землі

Ці промовисті віршовані рядки Ілллі Панченка – учня  ПТУ № 5 Світловодська стали назвою вже четвертої щорічної збірки поезій 70 юних авторів, які наразі здобувають робітничі спеціальності в професійно-технічних навчальних закладах області.  

Пропонована збірка побачила світ у Кропивницькому напередодні Нового року  і складається з чотирьох  тематично-різножанрових розділів.  

«Заселені» до неї поезії об’єднує  любов до людей,  рідної землі, природи,  батьків, домівки, яка зігріває кожного  родинною атмосферою, прагнення викликати у читачів  повагу до української мови, рідного слова, традицій  та звичаїв українського народу,  народної пісні – найприроднішого і найглибиннішого начала людського життя. Саме таким началом вирізняються надруковані  у збірці поезії, пройняті добротою і вірою в мирне життя  юних літераторів. А ще майбутні робітники мріють про те, щоб їхні дороги були прямими, а радість – невичерпною. 

«Творча палітра відбиває реалії сучасного життя по-різному:то піднесено-романтично, то драматично-болісно, із властивим для юності самоспостереженням і закличними інтонаціями, залежно від головного вектора пізанання – себе чи світу. І це найважливіша робота, яку кожен мусить виконати самотужки, заслуговуючи на її возвеличення», – зазначає поетеса Антоніна Царук у передмові  до поетичної збірки.   

Не будемо надто прискіпливими до мовних недоладностей у частині поезій, які, до слова, трапляються навіть у важливих державних документах ( в ухваленій у червні 1996 року Конституції України вжите стилістично невправне словосполучення забезпечення безпеки, якого можна було б уникнути, написавши гарантування безпеки. - Авт.)   

Як носії органіки української мови, здатної виражати найніжніші порухи душі, пишуть про її збереження та захист учень ДНЗ «Вище професійне училище № 4»  Станіслав Новицький («Мова українська») та його ровесниця  Вікторія Чорнобривець з ДНЗ «Кіровоградський професійний ліцей сфери послуг» («Мова»).    

Про свою любов до України, до якої хочеться припадати все життя, розповідають читачам Дар’я Голуб (Олександрійський професійний ліцей), Віктор Українцев та Олекесандра Азза (Кіровоградський професійний ліцей побутового обслуговування), Наталя Болгаренкова та Катерина Свирид (Маловисківське ПТУ №16), Анна Лисогор – учениця Бобринецького ПТУ № 32.  Окремі поезії їх автори присвятили місцю проживання та навчальним закладам, у яких здобувають освіту. Серед них  Вікторія Гусєва («Мій рідний ліцей»), Дарія Коцюбайло ( «Мої друзі») з Піщанобрідського професійного аграрного ліцею, Сергій Єгоров – учень ДНЗ «Олександрійський професійний  ліцей ( «Нова Прага»).   

Не можна оминути увагою йі авторів четвертого розділу поетичної збірки, до якого увійшли твори про збройний конфлікт на сході України, об’єднані девізом «Мир понад усе!» ( на мою думку, цей розділ мав би відкривати  видання. – Авт.)        

Україно-ненько, чом засумувала?       
Чом не чути сміху й співу соловя?        
Над тобою свічка туги запалала.       
Застогнала болем рідная земля, –  мовить  у своїй поезії Наталя Гнатенко – учениця   ПТУ № 8  обласного центру. Ії душевним болем і журбою переймаються в розповідях про події на сході та українських вояків, які захищають рідну землю від окупантів-найманців,Тетяна Науменкова (Торговицьке ПТУ № 30), Вікторія Книжник (Новгородківське ПТУ № 36), Світлана Зотова (Гайворонський професійний аграрний ліцей), Олена Грабовецька (Голованівське ПТУ № 38), Антоніна Кольцун (Піщанобрідський професійний аграрний ліцей), Анна Лисогор (Бобринецьке ПТУ № 32) та їхні ровесники.       

Читаю колективну поетичну збірку «Усі ми – діти  нашої землі…»  і думаю про те, що  небайдуже ставлення її авторів до непересічних  загальнолюдських цінностей, які за словами Антоніни Царук, «проектуються на власне життя», а слово поетичне стає на  захист усього найдорожчого та найріднішого.                                                                   

Анатолій Саржевський, 

фото автора