КУЛЬТУРА

На одному подиху: у Кропивницькому пройшла кількагодинна зустріч із Тарасом Компаніченком

Кобзаря, бандуриста і лірника, лідера гурту «Хорея козацька» Тараса Компаніченка побачити й почути наживо я мріяв давно.

Можливо відтоді, як у 2007 році не зміг потрапити на вручення йому шевченківським лауреатом Григорієм Гусейновим премії «Глодоський скарб», що відбувалося в старому приміщенні колишнього Єлисаветградського земського реального училища.

Але мрії збуваються. В останній день відзначення заходів, присвячених століттю перебування в нашому краї Українських січових стрільців, 20 червня, заслужений артист України Тарас Компаніченко завітав до Кропивницького. 

Спершу побував на презентації нового експериментального фільму «Посттравматична рапсодія», до якого писав музику й виконував роль самого себе з бандурою. «Червоний зал» кінотеатру «Портал» ледь вмістив бажаючих побачити своєрідний відбиток лихої долі українського народу від Київської Русі до теперішніх кривавих подій на Донбасі. На екрані глядачі також побачили відомого актора-земляка (родом із Світловодська) Анатолія Пашиніна, котрий, до речі, в реальному житті продовжує воювати за незалежність України.

Оскільки більшість публіки після демонстрації фільму побажала потрапити на концерт Тараса Компаніченка, зважаючи на неминучий піший перехід до інженерного коледжу (колишня «реалка» Чикаленка, Маланюка, Яновського, Бочковського, братів Тобілевичів, а у 1918 році ще й штаб легіону УСС), організатори заходів (історик Юрій Митрофаненко та керівник місцевої «Просвіти» Олександр Ратушняк) вирішили з користю для людей використати його у вигляді екскурсії містом.

…Шкода, що не було прямої трансляції бодай кропивницькими каналами радіо і телебачення! Це був не просто концерт найкращого кобзаря України в колишній внутрішній церкві з чудовою акустикою. Тарас Компаніченко постав як чудовий оповідач і знавець великого пласту української культури під назвою «Стрілецькі пісні». Виявилося, що вони творилися й виконувалися не лише галичанами. Як стрілецькі, відомі пісні й на слова причетних до нашого краю Марка Кропивницького, Миколи Вороного та інших. (До речі, згадка про Миколу Вороного вразила ще й тому, що 7 червня минуло 80 років відтоді, як поет став жертвою Великого Терору, про що, здається, в нашому місті зовсім забули). На жаль, переповісти весь спектр, всю гамму виступу Тараса Компаніченка, що тривав близько чотирьох годин без будь-яких антрактів, неможливо. 

Врешті-решт, знайдіть можливість послухати наживо бодай одну пісню в його виконанні і ви все зрозумієте!

Федір Шепель,

фото автора