КУЛЬТУРА

Культ гончарства: в Опішні відкрили виставку кераміки Цвітнянського осередку

Щойно мова заходить про гончарство та кераміку Кіровоградщини – згадують Цвітне Олександрівcького району.

Це попри те, що в загальноукраїнському вимірі гончарною столицею безперечно є старовинне козацьке містечко Опішня, що на Полтавщині. 

Так, із кінця 90-х років там проводяться величні свята – Національні фестивалі гончарства. Цього разу участь у ньому взяла й численна делегація з Кіровоградщини. І це не дивно. 

Після того, як у 2014 році науковець і гончар Лариса Кулініч спільно з відділом мистецтв обласної бібліотеки імені Дмитра Чижевського організувала виставку «Цвітне. Гончарство» та випустила альбом-каталог представлених експонатів, любителі мистецтва і науковий світ нарешті наочно побачили чим воно насправді було славне оте Цвітне в минулому.

І ось, 29 червня, новий крок вперед. Уперше, вже на всеукраїнському рівні, в Опішні відкрито виставку кераміки Цвітнянського гончарного осередку, зібрану з фондів музеїв України та приватних колекцій. Під час урочистого відкриття виступили музейники Валентина Ноженко (Кіровоградський обласний художній музей), Світлана Колесник (обласний Краєзнавчий музей) та Василь Білошапка (Олександрівський районний краєзнавчий музей), дослідниця цвітнянського феномену Лариса Кулініч (педуніверситет імені Володимира Винниченка), а також донька відомого цвітнянського майстра Федора Гордового Тамара. До речі, цю жінку представили ще й як родичку по материнській лінії легендарного гайдамаки Максима Залізняка.

Звісно, Опішне (так його називають місцеві жителі) не близько від нашого краю. Але поїздка туди, це дійсно відвідини свята української душі! Розмаїття форм і кольорів побачених на святковому ярмарку, в музеях (мистецьких родин Кричевських та Пошивайлів, гончарки Олександри Селюченко) та просто під відкритим небом поблизу мистецького коледжу або на території зеленої садиби харизматичної Олени Щербань – вражають навіть непосвячених. Здавалося б, речі повсякденного вжитку: миски, горщики, глечики, баняки, макітри, барильця, чашки, вази. Але, виготовлені справжніми майстрами, вони просто зачаровують. Власне, крім гончарних та керамічних виробів, глиняних скульптур найнесподіваніших форм, відвідувачі водночас мали можливість послухати народну музику й пісні, побувати на ковальському «Вакула-фесті ХХІ», «Гетьманському монетному дворі» тощо.       

Нам здалося, що «Здвиг» (загальна назва науково-художньої акції, про яку ми розповіли) у цьому році ще голосніший і відчутніший, ніж у попередні, бо організаторам вдається успішно досягати головної мети: не на словах, а на ділі творити національний культ гончарства.

Федір Шепель