КУЛЬТУРА

Автопортрет в інтер’єрі життя

Кіровоградському митцю, народному художнику України Михайлу Надєждіну виповнилося вісімдесят. З цієї нагоди в художньо-меморіальному музеї Олександра Осмьоркіна відкрилася виставка робіт Михайла Володимировича, на яку завітали колеги, шанувальники мистецтва, музейні працівники та ін. Привітали «винуватця торжества» й керівники області та міста – голова ОДА Сергій Кузьменко, голова обласної ради Олександр Чорноіваненко, секретар міської ради Іван Марковський. А учні музичної школи №1 імені Г. Нейгауза подарували йому кілька музичних номерів.

На виставці представлено роботи художника різного часу, в тому числі і його автопортрети. Хоча, коли говорити про митця, то автопортретом є вся його творчість, незалежно від жанру. В ній відбиваються його світогляд, настрої, ставлення до людей і подій, філософські узагальнення та висновки. Все це присутнє у полотнах і рисунках Надєждіна.

Шлях Михайла Володимировича до визнання був нелегким. Ще навчаючись у Дніпропетровському художньому училищі, він «вибився з колії соціалістичного реалізму» і почав освоювати нетрадиційні для того часу форми в образотворчому мистецтві, які давали можливість максимально індивідуально сприймати і відображати дійсність. І тільки незаперечний талант та підтримка неординарних викладачів, зокрема нашого земляка Якова Калашника, дали йому змогу закінчити навчання.
Своєму творчому вибору Надєждін залишався вірним усе життя. «Генерали» від мистецтва не жалували молодого колегу, не сприймали його і пізніше, коли він уже працював головним художником художньо-виробничих майстерень Художнього фонду України – у члени Спілки художників (тоді ще не Національної, а УРСР) його прийняли лише з третього разу і то вже тоді, коли «розвиднилося», коли розпочалася перебудова.

Нині Михайло Надєждін – художник, відомий в Україні і за рубежем. Його мистецький доробок великий і жанрово різноманітний. Часом, щоб вагоміше сказати про митця, не гріх послатися й на авторитети. Таким є, зокрема, наш спільний знайомий – доктор мистецтвознавства, академік Академії мистецтв України Олександр Федорук, який про Надєждіна сказав: «Він вийшов на творчу арену на початку 1960-х років, увібравши обрядову родинну селянську традицію та здобутки класичного й авангардного мистецтва, зачарував світ експресією кольору, шокуючи «соцреалістичну публіку» логікою малярського конструктивізму та могутності живої сутності речей. Його творчість –невід’ємна складова скарбниці сучасного українського мистецтва». Не думаю, що до цього варто додавати ще щось, окрім поради читачам відвідати виставку.

Броніслав КУМАНСЬКИЙ
Колектив редакції газети приєднується до численних побажань, що прозвучали в ці дні на адресу Михайла Володимировича, та зичить йому міцного здоров‘я і нових творчих здобутків.