Мешканці обласного центру та краєзнавці зі Злинки Маловисківського району пройшлися бобринецькими стежками корифея українського театру Марка Кропивницького.
Свого часу драматург поставив у Бобринці десятки спектаклів. У «Спогадах про Бобринець і бобринчан» він зазначав: «Бобринець, колись повітовий, нині заштатний городок Херсонської губернії, це єсть аlma mater моя й Тобілевичів. Карпенка-Карого, Садовського і Саксаганського».
Звісно, що приїхавши до Бобринця, розпочали з краєзнавчого музею, де найбільше знають про перебування тут Марка Лукича.
Були вражені неймовірно широкими центральними вулицями містечка, заснованого у ХУІІІ столітті. Переходячи від однієї архітектурної пам’ятки історії та культури до іншої на меморіальних дошках читали зокрема таке: «У цьому будинку в 1850-1856 рр. проживав корифей українського театру Кропивницький М.Л».
Милувалися красою православних храмів: Свято-Миколаївської церкви та Вознесенського собору, котрі пам’ятають і Марка Кропивницького, і його побратимів по творчості братів Тобілевичів. Приємно, що до сприяння нашим приватним мандрам долучився й відділ культури місцевої райдержадміністрації.
Надзвичайно цікавою й повчальною (особливо для дівчаток і хлопчиків, яких, завдяки літнім канікулам, взяли з собою батьки) виявилась екскурсія на розкопки скіфського кургану, що зветься в народі могила Орлика і знаходиться поряд з Бобринцем. (Чи не містика, що ще в ХІХ столітті краєзнавець Володимир Ястребов саме на Бобринеччині записав думу про Пилипа Орлика (сподвижник Івана Мазепи), а одним із вчених на розкопі теж має прізвище Орлик). Уявно перенестися на дві з половиною тисячі років у глиб історії допомогла знаний ентузіаст туристичної справи Ніна Бабанська, котра перевдягла частину групи (і дітей теж) в одяг …скіфів. Тому зустріч з археологами та студентами-практикантами з кількох областей України, котрі тут працюють, видалася доволі незвичною. Погляньте лишень на фото!
Повні легені степового пряного повітря й чимало вражень лишилося й після відвідин овіяної легендами Володимирської балки, де протікає річечка Бобринка. По один її бік, в ледь помітному цієї спекотної пори потічку цілющої води, знаходиться нерукотворний кам’яний хрестик, а по інший – місцевий Стоунхендж, де великі брили каміння розташовані по колу й періодично приваблюють допитливих.
Змивали дорожній пил у теплих водах Сугоклії, річці, теж пов’язаної з біографією Марка Кропивницького. «Часто я ходив на річку Сугаклей (за чотири верстви від Бобринця) на «Кругле плесо» купатися й іноді брав з собою вудки, -писав він у «Спогадах про Бобринець і бобринчан». – Раз я там вудив (це було в неділю), а поодаль чиновники та школярі [бовтались] у плесі й полохали рибу; я вже наваживсь перейти далі й почав збирати вудки, як зворухнувся поплавець, далі пірнув і вмить на гачку затріпотів невеличкий коропець». Того ж дня до нього підійшов незнайомий хлопчик, котрий виявився Іваном Карповичем Тобілевичем, майбутнім Карпенком-Карим.
Нарешті, повернувшись додому, частина екскурсантів зуміла навіть потрапити на концерт київського симфонічного оркестру, - тобто на апофеоз заходів присвячених перейменуванню міста, - щоб перед музично-драматичним театром імені Марка Кропивницького послухати ще й музику того самого Кропивницького!
Федір Шепель
Відкрите практичне заняття, присвячене сучасним напрямам робототехніки та безпілотних технологій, провели в Українській державній льотній академії.
