02жовтня2022

ГОЛОВНА ОСВІТА Дівчина з Кіровоградщини – про життя та навчання в Німеччині (ФОТО)

ОСВІТА

Дівчина з Кіровоградщини – про життя та навчання в Німеччині (ФОТО)

572754f0 5f3b 4c8d 9aea c3315a0109ec

Валерія Чорна з Новомиргорода у 2021 році після навчання за грантовою програмою у Великобританії повернулася до України та вступила до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на спеціальність «Фізика та астрономія».

Проте російське повномасштабне вторгнення до України змусило відкоригувати плани ‒ Валерія виїхала до Німеччини й нині навчається за своєю спеціальністю у Берлінському технічному університеті, розповідають "Новомиргородмькі вісті"

Про особливості життя й навчання в Німеччині, про те, як німці сприймають війну в Україні та про інші важливі речі ми поговоримо з Валерією.

‒ Валеріє, коли ти поїхала до Німеччини, тебе там хтось чекав і зустрічав? Чи ти їхала, сподіваючись на удачу?

‒ Мене запросили знайомі. Вони ж допомогли напитати родину, яка мене прийняла і в якій я жила пів року. Зараз планую отримати стипендію і перебратися в гуртожиток. Родина, у якій я жила, має вже дорослих дітей,  вони виїхали, у будинку були вільні кімнати. І ця родина, і їхні знайомі дуже близько до серця приймати все, що відбувається в Україні.

У березні я приїхала до Німеччини, десь два тижні адаптувалася на місці і наприкінці місяця подала документи до Берлінського технічного університету. У середині квітня вже вийшла на навчання.

‒ Не виникало проблем з переведенням чи вступом у середині навчального року?

‒ У Німеччині можна розпочинати навчання як з осіннього семестру, так і з весняного. Можна призупиняти навчання на семестр чи на кілька. Тому зі вступом до вишу проблем не виникло.

Вступити може кожен, хто закінчив перший курс українського вишу на схожій спеціальності, а також має мовний тест, що підтверджує рівень володіння німецької. Я вступала за британським атестатом, тому не мала чекати кінця навчального року в Україні.

‒ А з мовою? Адже треба знати німецьку не тільки на побутовому рівні, але й на науковому.

‒ Я вивчала німецьку мову у Златопільській гімназії як другу іноземну (першою була англійська). Під час навчання у Великобританії я німецьку вивчала теж як іноземну. Певний час займалася з репетитором, але їхати все одно було хвилююче, бо до цього німецькою я фактично спілкувалася тільки з вчителями. Щоб підтягнути наукову лексику, я дивилася в ютубі лекції з фізики німецькою мовою на ті теми, які проходила раніше. А загалом адаптуватися в технічному університеті простіше – тут виручає мова математичних символів. На гуманітарній спеціальності мені було б важче, хоча й тут доводилось писати звіти до лабораторних на десятки сторінок щотижня.

‒ Чи відрізняється система навчання в Німеччині і в Україні? І якщо так, то чим?

‒ У Німеччині студенти отримують набагато більше свободи, але значно більше й відповідальності. Наприклад, в Україні виші мають навчальні плани й студент повинен опановувати предмети відповідно до навчального плану. У Німеччині навчальний план студент складає собі сам. За весь період навчання на бакалавраті (3 роки) потрібно набрати 180 кредитів, з них 20 ‒ з загальноосвітніх дисциплін. Звичайно, є перелік обов’язкових предметів, але саме навчання можна як розтягнути, так і скоротити, обираючи менше чи більше модулів щосеместру.   Загальноосвітні дисципліни можна відвідувати навіть в інших вишах і додатково вивчати, наприклад, літературу чи філософію.

Студент сам складає графік заліків і екзаменів. Обирає викладачів, яким складатиме іспити. Може перенести якийсь екзамен на семестр чи на рік. Відвідування лекцій та занять частіше всього не є обов’язковим, лише вчасна здача домашніх завдань. Така система була для мене незвичною.

Загалом навчальна програма в Києві була більш насиченою.

‒ Яку галузь фізики ти обрала для вивчення і яким бачиш своє майбутнє?

‒ Я ще не визначилася. На даному етапі мене найбільше цікавить фізика високих енергій, фізика маленьких частинок, ядерна фізика. Всі чули про андронний колайдер у Швейцарії ‒ ці дослідження дуже цікаві для мене. Ще мене цікавить медична фізика. Найпростіший зразок, про який всі знають ‒ променева терапія. Але в мене ще є час і я спеціалізацію ще не обрала.

‒ Наскільки дорого вчитися в Німеччині?

‒ Саме навчання безплатне, за винятком семестрового внеску (близько 300 €), в який також входить проїздний на всі види транспорту на півроку. Але треба за щось жити, оплатити житло тощо. Громадяни Німеччини та біженці з країн, де зараз війна, можуть розраховувати на стипендію. Це не стипендія в нашому розумінні, а безвідсоткова поворотна позика. Половину отриманої суми, яка допомагає оплатити витрати на навчання, треба буде повернути.

Приблизні місячні витрати ‒ 300 євро за кімнату, 100 євро за медичну страховку (це обовʼязковий щомісячний платіж для всіх студентів), 200 євро за продукти. Плюс інші поточні витрати. Мені університет видав матеріальну допомогу, щоб я могла навчатися, не очікуючи нарахування стипендії.

Слід зазначити, що університет пропонує допомогу і російським студентам. Правда, не матеріальну, а консультативну. Та це можна вважати лояльністю, бо в багатьох університетах Європи російських студентів, а особливо тих, хто публічно підтримує російську агресію, відраховують.

Німці в основному дуже співчувають Україні й українцям. В університеті влаштовували виставки українських митців, на яких художники й фотографи ділились досвідом війни в нашій країні; проходили виступи українських музикантів. З іншого боку, на дошках оголошень бачила розвішані плакати з закликом не давати Україні зброї, щоб не поглиблювати конфлікт. З цієї теми студенти влаштовували дебати. У мене не було можливості піти, але отримувала імейл про цю подію.

Українські активісти регулярно влаштовують акції в Берліні, які мають на меті привернути увагу європейців до війни. Я теж на таких акціях буваю по можливості. І намагаюся розказувати людям бачення українців, пояснювати, що таке насправді війна, якому ворогу протистоїть Україна.

‒ Чим Берлін тебе зацікавив? Чим приємно вразив?

‒ Дуже багато музеїв і виставок – художніх, історичних, технічних. Компʼютери та машини часів Другої світової; галерея на стіні, яка ще зовсім недавно розділяла місто на дві частини й два світи; картини, які я так довго розглядала в підручниках німецької. Вивчаючи нову мову неможливо уникнути зіткнення з новим світом, надзвичайно приємно потім побачити це все вживу. Берлін можливо й не найчистіше та найохайніше місто, проте безперечно має свій колорит й різні, так не схожі одна на одну, частини, які ще довго можна досліджувати.

Приємний сюрприз теж повʼязаний з мовою ‒ я зрозуміла, що можу непогано спілкуватися з німцями й без особливих проблем розумію те, що вони говорять.

Коли я це усвідомила, відчула велике полегшення. Це був найкращий сюрприз у Берліні.

‒ Наскільки сильно німці відрізняються від нас? У нас, для прикладу, вважають, вони неймовірно ощадливі і раціональні.

‒ Вони не дуже відрізняються від українців. Є певні побутові відмінності, наприклад, у звичці харчуватися ‒ тут повноцінні страви готують тільки на обід, зранку снідають солодкими бутербродами, а вечеряють бутербродами солоними, наприклад, з сиром. Вони більш пильно стежать, щоб у кімнаті, з якої вийшли, не горіло світло. У німецькому житлі встановлені крани для регулювання температури в кімнаті й люди, які їдуть кудись, знижують температуру у помешканні, щоб не переплачувати. Але такої тотальної економії, про яку зазвичай говорять українці, я в Німеччині не бачила. Звичайна раціональність.

Страви в Німеччині відрізняються, але й українські страви їм подобаються. Наприклад, я варила вареники з капустою і з вишнями ‒ родині, яка мене приймала, вони сподобалися.

Ми схожі.