ІСТОРІЯ

Нікітський ботанічний прославив уродженець Тернівки

У кожного був свій шлях до одного з див рукотворної природи Криму - Нікітського ботанічного саду. Хтось побував там лише віртуально, слухаючи іронічну пісню Андрія Макаревича.

Хтось зваблювався неймовірної краси осінніми «балами хризантем» і спеціально, щоб помилуватися квітами, вирушав у передмістя Ялти. Особисто мені вперше пощастило вдихнути його повітря разом з дружиною в серпні 1983 року. І потрапити в холодок бамбукового гаю, гігантських секвоядендронів та небачених японських криптомерій довелося в дивний спосіб, підіймаючись до субтропічної казки в гору, з моря, а не згори, від задимленої траси, як зазвичай прийнято. Відтоді бував там при кожній щасливій нагоді.

...Під плюскіт хвиль найблакитнішого у світі Чорного моря багато читав про тамтешню флору та ботаніків, які її досліджували, в тому числі й про Анатолія Ковергу – директора Нікітського ботанічного саду, кандидата біологічних наук, котрий уславив своє ім’я ще в роки Другої світової війни, знайшовши в Саду замінник імпортному медичному препарату, якого тоді потребував фронт. Вчений знайшов його в насінні тамтешньої рослини з поетичною назвою «золотий дощ». Зібраного з гілок декоративного чагарнику зерна вистачило для мільйонів доз ліків!

А ще раніше, десь у сьомому класі, на сторінках улюбленого журналу «Юный натуралист» прочитав майже детективну розповідь про того ж таки Анатолія Ковергу. Ще гриміла війна, а цей неспокійний ботанік у погонах полковника зайнявся здавалося б безнадійними пошуками украденого гітлерівцями з Нікітського ботсаду гербарію, що комплектувався 125 років! Об’їздив тисячі кілометрів небезпечними дорогами Польщі та Німеччини. Поталанило аж в Сілезії! Безцінні для науки десятки тисяч аркушів з засушеними рослинами щасливо повернулися в Україну...

                Скажу відверто, після прочитаного прізвище цієї славетної людини швидко забулося, а пригадалося нещодавно, коли дізнався, що йдеться про нашого земляка, який народився в селі Тернівці Новоархангельського району. Виявилося, що всесвітньо відомий Сад Коверга очолював з 1938 по 1958 рік, продовжуючи там дослідницьку роботу до останнього дня життя в 1989 році. Тож перше і незабутнє враження дендропарк справив на мене ще за життя Анатолія Софроновича!

Варто нагадати, що незабаром, у серпні нинішнього року, виповнюється 110 років від дня народження визначного ботаніка й дендролога. Шкода, що відшукати його портрет навіть в Інтернеті не вдалося.

А ще біографія уродженця Центральної України Анатолія Коверги черговий раз доводить, що Крим таки наш! Щоб там не говорили.

Федір Шепель