Кропивницький раніше назвали Кіровоград, Кірове, Зіновʼєвск, Єлисавет та Єлисаветград.
Усвідомлення лише цих фактів, дозволяє стверджувати, що місто має непростий історичний поступ, наголосив під час зустрічі в обласній універсальній науковій бібліотеці імені Дмитра Чижевського з історик-краєзнавець, очільник Центру регіональних та мікроісторичних студій Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка доцент Олександр Чорний.
"Сьогодні місто офіційно складається з двох адміністративних районів – Фортечного і Подільського, а неофіційних – народних назв районів у Кропивницькому десятки. Одні із них отримали найменування ще у середині – другій половині ХVІІІ століття, інші – у ХІХ або в ХХ століттях. Ну, хто ж не чув про Бикове, Грецьке, Пермське, Поділ, Ковалівку, Балку, Кущівку, Завадівку, Миколаївку, Арнаутове чи якийсь інший район? Усі ми користуємося цими назвами щодня. А чи знаємо ми чому той чи інший район має свою народну назву? Знаємо, але не все", – зазначили в бібліотеці.
Зустріч була присвячена найдавнішим районам міста – Фортечним Валам, Биковому, Грецькому, Пермському, Подолу та площі Ринок. Історик, приділивши увагу доробку інших дослідників у цій царині, запропонував власне бачення історії формування районів та закріплення за ними назв. Для підготовки проєкту пан Олександр опрацював ряд знакових та невідомих документів з історії Єлисаветграда середини XVІІІ – початку ХІХ століття, що зберігаються в Державному архіві Кіровоградської області та в архіві історика-краєзнавця Анатолія Пивовара. Зокрема, це описи міста 1790-х років, матеріали Сенатського архіву та плани міста 1760-х – 1790-х років.
У ході зустрічі Олександр Чорний розповів, що Фортечні Вали – це залишки колишньої земляної фортеці Святої Єлисавети, яка займає понад 50 га на території сучасного Кропивницького та є найбільшим рукотворним обʼєктом у місті.
Район Бикове – це Биківська слобода, осаджена у середині – другій половині 1750-х років командиром Новослобідського козацького полку капітаном Микотою Биковим, яка з часом ще іменувалася й Артелерійською слободою, оскільки у її межах проживали солдати й офіцери з артилерійської команди фортеці Святої Єлисавети.
Район Грецьке – це колишня Грецька слобода – компактне цивільне поселення з центром у Грецькій церкві на форштадті фортеці Святої Єлисавети, що була заселена греками, які займалися торгівлею.
Пермське – це колишній Пермський табір або Солдатська слобода, яка теж утворилася на фортечному форштадті у 1757 році, після того, як там було розквартировано Пермський драгунський полк (з часом він став карабінерним).
Поділ – це слобода на лівому березі Інгулу, яка формувалася з 1754 року та спочатку мала назви – Предградська або Міщанська слобода й була осаджена вихідцями з Цибулевого та інших сіл і хуторів, що існували в Задніпрських місцях Миргородського полку до утворення Нової Сербії, а площа Ринок – це базарна площа по обидва боки Інгулу, яка у середині – другій половині ХVІІІ століття обʼєднувала цивільні поселення на форштадті фортеці Святої Єлисавети.
Наприкінці зустрічі пан Олександр анонсував, що наступного разу усі охочі дізнаються про Ковалівку, Масляниківку, Арнаутове, Никанорівку та Балашівку.
