ІСТОРІЯ

Микола Караваєв: Корейці до нас були прихильними, вони сприймали нас, як визволителів

Неймовірно, але факт. Не багато знайдеться важливих історичних подій, до яких не мали б відношення наші земляки.

Ось і останні оптимістичні події навколо можливого зближення двох Корей – спершу зустрічі керманичів Корейської Народно-Демократичної Республіки та Республіки Корея, а потім і лідера першої Кім Чен Ина та американського президента Дональда Трампа – нагадали, що після Другої світової війни в корейських подіях наші краяни теж приймали участь. 

Днями нам пощастило поспілкуватися з мешканцем Кропивницького Миколою Караваєвим. Це зараз йому дев’яносто перший рік. А в 1946 не було й дев’ятнадцяти.

- Саме тоді, після розгрому японського мілітаризму, – розповів нам Микола Михайлович, – у складі 158 гвардійського полку дальньої авіації, полку, який зовсім недавно брав участь у штурмі Берліну, як стрілець-радист я опинився в Північній Кореї, щоб пильнувати японців і тримати 38 паралель, що ділила народ навпіл. Служив там до 1948 року на ИЛ-4. Тож безпосередньої участі у наступній війні 1950-1953 років, під час якої на боці Північної Кореї виступав Радянський Союз, а Південної – США, я не брав. Але знаю, що та спроба об’єднати Корею в єдину державу на протилежних умовах, позитивних результатів не дала, а тільки  привела до значних жертв, сотень тисяч смертей.

- А які враження лишилися від спілкування з місцевим населенням?

- Поблизу аеродрому, на якому дислокувалися, знаходився населений пункт, куди ми частенько навідувалися. Ставлення корейців до нас було дуже тепле. Вони сприймали нас, як визволителів. Пригощали, чим могли. Навіть місцевою рисовою горілкою сурі.

- Які Ваші враження від теперішніх подій на Корейському півострові?

- Вважаю, що відбуваються позитивні зрушення. Я бажаю миру й добра багатостраждальному корейському народу. Скільки ж іще він буде потерпати від різних лих?!

- Подальше життя пов’язане з Кіровоградом-Кропивницьким?

- Так. З початку 50-х років і до 1960-го навчав курсантів-льотчиків у Кіровоградському військово-авіаційному училищі дальньої авіації. У званні майора демобілізувався. Але в училищі продовжував працювати. Тоді воно змінило не тільки назву, але й почало готувати льотчиків цивільної авіації.

На жаль, здоров’я не дозволяє зараз Миколі Караваєву вести тривалі розмови та фотографуватися, тому автор цих слів подякував йому за увагу. А всім охочим детальніше дізнатися про цього вчителя пілотів, пропонуємо заглянути до тритомника відомого краєзнавця Бориса Чижова «В небе Кировоградщины» (2007-2008), де ім’я нашого співрозмовника згадується неодноразово. Або ж відвідати музей Льотної академії.

Федір Шепель