З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ

Як Білгород-Дністровська фортеця вразила туристів із Кропивницького (ФОТО)

Наприкінці червня члени клубу «Мандрівник», що в Кропивницькому, насолоджувалися величчю Білгород-Дністровської або, як її ще називають, Аккерманської фортеці.

Дивно, що досі ця унікальна історико-архітектурна пам'ятка ХІІІ-ХУ століть з історією, що пов’язує багато народів і держав, не увійшла до культурного спадку ЮНЕСКО. Втім, у 1999 році саме ця міжнародна організація визнала Білгород-Дністровський одним з найстаріших у світі. На той час місту виповнилося 2500 років.

"Насамперед, привертає увагу відвідувачів той факт, що фортеця будувалася на скелястих схилах Дністровського лиману, де й досі є залишки грецького міста Тіра, що виникло в У столітті до н.е. і пов’язане, крім того, з історією скіфів. У другому столітті після народження Христа тут панували римляни.  Згодом готи, а за ними гуни, поклали поклали кінець її існуванню. Після греків на місці Тіри проживали інші народи, зокрема, слов’яни. В Х столітті Білгород входив до складу Київської Русі, потім деякий час належав угорцям, а ще пізніше (до нашестя татаро-монголів) - Галицько-Волинському князівству й Золотій Орді. Достеменно невідомо, коли точно закладено фортецю. Більшість істориків вважають, що це зробили генуезці в ХІІІ столітті, котрі діяли у спілці з татаро-монголами. Найбільш давньою є цитадель. На зміну Генуї прийшло Велике князівство Литовське. У нього наприкінці ХІУ століття Білгород відвоювали молдовани, які називали його Четятя Албе (Біле Місто). У XV столітті місто набуло найбільшого розквіту й мало населення до двадцяти тисяч жителів. Основою міста відтоді стала фортеця з мурами до п’яти метрів завтовшки та з зубцями-мерлонами, яка налічувала тридцять чотири башти. Висота деяких з них сягала двадцяти метрів. Ззовні вона мала глибокий рів. З 1484 року тут встановлюється панування турків-османів. За деякими даними під стіни Аккерману водили своїх лицарів-запорожців Григорій Лобода, Северин Наливайко, Іван Сулима, Іван Сірко… Не давали спокою місту й молдовани з поляками. Османський період у Білгороді закінчився у 1812 році, коли Аккерман остаточно перейшов до Російської імперії. Збереглися в фортеці башти, які носять імена Овідія і Пушкіна, з якими пов’язані місцеві легенди про перебування тут цих знаних поетів. У 1896 році фортецю оголошують історико-архітектурною пам'яткою. З того часу це цивільний об'єкт. У ХХ столітті місто певний час входило до складу Королівства Румунія, а з 1944 року, уже з нинішньою назвою, - у складі УРСР. Тут знімалося чимало відомих фільмів. Зараз Білгород-Дністровська фортеця не тільки туристичний, але й культурницький об'єкт півдня України, де проводяться інсценовані вистави, пісенні та історичні фестивалі. Через кілька днів відбудеться справжнє середньовічне свято – фестиваль «Форпост», з історичною реконструкцією рицарських турнірів, польотами повітряних куль тощо, – розповіла екскурсовод Катерина.

Кажуть, що на такого роду історичні реконструкції, крім українських клубів, приїжджають і закордонні: білоруські, німецькі та інші.

Шкода, але, за спостереженнями деяких білгород-дністровців, вони вже й забули, коли востаннє на території фортеці працювали професійні археологи.

Звісно, що в Аккерманській фортеці й місті, що прилягає до неї, побувало чимало відомих письменників. При цьому, як правило, згадують імена Адама Міцкевича, Лесі Українки та Івана Нечуя-Левицького.

З  інших джерел знаємо, що саме в Білгороді-Дністровському народився один із найвидатніших боксерів світу Василь Ломаченко.

Споглядаючи на стіни кам'яної фортеці, що й досі вражає своєю величчю і неприступністю, якось само-собою пригадалося, що у ті ж двадцяті роки Олександр Пушкін і Адам Міцкевич побували в Єлисаветграді й певно що бачили нашу, земляну. А коли екскурсовод пані Катерина заговорила про те, що Білгород-Дністровський є абсолютним чемпіоном серед міст світу по перейменуванню – це відбулося на її думку дванадцять разів! – то випірнула згадка про схожу долю міста на Інгулі: Єлисаветград-Єлисавет-Зінов’ївськ-Кірове-Кіровоград-Кропивницький… Так, може й справді, нам, враховуючи відносну молодість (там мова йде про тисячоліття, а у нас лише про століття) ще перейменовуватись та перейменовуватись, щоб покласти на лопатки місто на Дністровському лимані? Чи вже досить?

Федір Шепель,

фото автора