З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ

Як Москва хотіла присвоїти подвиг пращурів Бєларусі

Нещодавно Польща відзначила круглу річницю Грюнвальдської битви.

На російських сайтах теж з’явилися публікації про цю подію, в сенсі «и мы пахали».

Зокрема, стаття «610 лет назад русские войска с союзниками победили в Грюнвальдской битве». З посиланням на Російське військово-історичне товариство, яке включило день Грюнвальдської битви в число пам’ятних дат воєнної історії Росії, невідомий автор пише: 

«15 июля 1410 года объединенные силы русских, литовцев, чехов и поляков одержали победу над Тевтонским орденом в ходе Грюнвальдской битвы…(виділення мої – Авт.). Под натиском крестоносцев, к которым подошли свежие силы, левое крыло союзников стало отступать и наконец обратилось в бегство. Три смоленских полка не отступили, продолжая сражение с крестоносцами и, несмотря на тяжелые потери, обеспечили защиту польских полков от флангового удара рыцарей».

Швидше всього, автор цієї публікації виходив із статті А. Куксіна в «Современнике» за 1980 рік, котра стала в Росії канонічною. В ній Куксін посилається на польського історика Яна Длугоша (1415-1480 р.р.), котрий писав:

«Руські лицарі Смоленської землі вперто билися, стоячи під власними знаменами. Лише вони не вдалися до втечі, і цим заслужили велику славу».

Грюнвальдська битва, як відомо, закінчилася перемогою союзних військ на чолі з  Великим князем Литовським, Руським та Жемайтіським Олександром Вітовтом та польським королем Владиславом Ягайлом над лицарями Тевтонського ордену і припинила експансію хрестоносців на схід. Все ніби як слід – «русские войска с союзниками победили…». Тільки є одна «дрібничка». Смоленськ у 1410 році не мав нічого спільного з Росією (на той час – Московією).

До середини ХІІ століття Смоленське князівство перебувало у складі Київської Русі. На час Грюнвальдської битви входило до  Великого князівства Литовського як воєводство, його полками керував рідний брат Ягайла Лінгвен.  «Московським» Смоленськ став лише 1667 року – більш ніж через півтора століття після битви під Грюнвальдом. Корінними жителями його були кривичі, тобто предки білорусів, яких тоді називали вже «руськими» або «литвинами» – остання назва залишалася до утворення Білоруської РСР. «Руськими лицарями» польський історик називає смоленців через те, що Смоленськ тільки за шість років до цієї битви вийшов з підпорядкування княжого Києва, а може тому, що так у Великому князівстві Литовському називали православних.

Отож «руССких рыцарей» там не було й близько та й бути не могло. Зате в знаменитій битві взяли участь українські хоругви (полки)  з Волині і Поділля, Києва і Київщини, Луцька, Володимира та інших українських земель Великого князівства Литовського.

Отак історія робиться, і отак часом пишеться росіянами – догори ногами. Вчора щось украли у нас, сьогодні у білорусів… 

У зв’язку з останніми подіями в Бєларусі, яку Москва хотіла б бачити своєю губернією, доречно буде нагадати, як Росія присвоїла собі подвиг її пращурів.

Жыви, Беларусь!

Броніслав Куманський