З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ

Українські музи Косова (ФОТО)

У Приштині живе українська пісня. Ні, це не фантазія, зважаючи на те, що держава Косово не має офіційного визнання від України.

Це доконаний факт, який можуть підтвердити тисячі глядачів. 

Спершу я почула гімн України під час церемонії відкриття бієнале Manifesta 14 – однієї з найвизначніших культурно-мистецьких подій Європи. Сказати, що була вражена – не сказати нічого. Я підскочила з місця й виструнчилась, почувши чуттєве і чисте, мов джерело, сопрано. Незнайомий голос виводив а капелла: “Ще не вмерла України ні слава, ні воля!”, а мені не терпілося побачити, хто ж ця таємнича незнайомка?

На великому екрані, де транслювалося дійство, побачила струнку жіночу постать у синій сукні: одухотворене обличчя, правиця на серці, стильна стрижка. І я дала собі слово, що неодмінно познайомлюся з виконавицею на ім’я Арта Яшарі.

Можливість це зробити не забарилася. 26 липня я потрапила на концерт міжнародного оперного фестивалю “Раме Лахай”, де знову почула виступ Арти. А наступного ми вже сиділи з нею в затишній кав’ярні й спілкувалися, як давні знайомі. Артистка походить із відомої музичної родини. Її таланту рукоплескала вишукана публіка Берліна, Любляни, Приштини та інших міст. Арта розповіла, як глибоко схвилювала її звістка про напад Росії на Україну.

“Я кілька місяців виношувала ідею: заспівати українською на підтримку народу України. Так я самотужки вивчила український гімн на музику Павла Чубинського”, – розповіла Арта.

До речі, молода співачка володіє шістьма європейськими мовами. Зараз вона опановує сьому, українську, і за короткий час досягла неабияких успіхів.

А в гала-концерті оперного фестивалю “Раме Лахай” взяла участь Анна Бондаренко – українка, яка до війни була солісткою Одеського національного театру опери та балету, а нині представляє Віденську оперу. Анна прилетіла до Приштини на запрошення ініціатора фестивалю, ліричного тенора й гордості Косова Раме Лахайя, який після початку повномасштабної російської агресії в Україні чітко висловив свою позицію по відношенню до Путіна та його політики. 24 лютого, коли рашисти бомбили Київ та інші українські міста, він розмістив на своїй сторінці в фейсбуці український прапор і написав: “Мені як людині, яка дитиною пережила війну, страшно за Україну та її народ. Геть Путіна і психопатів, які підтримують дестабілізацію і будь-які провокації війни”. Тож запрошення української співачки до участі в мистецькому святі стало жестом доброї волі та проявом солідарності з народом України.

Часу для репетицій було обмаль, але це не вплинуло на прекрасну вокальну форму Анни Бондаренко. Під супровід симфонічного оркестру Косовської філармонії, яким того вечора керував італієць Валеріо Галлі, вона виконала два ліричні шедеври.

“Пісня про рушник” Платона Майбороди на вірші Андрія Малишка та народна пісня “Ой, у вишневому саду там соловейко щебетав” зачарували публіку, яка зібралась на площі Скендербеу. Три тисячі вдячних глядачів своїми оплесками висловили те, що сильніше за будь-які слова. Косовари прекрасно пам'ятають, що таке біль і втрати. Але їхні обпалені війною душі не зачерствіли, а навпаки, стали більш чутливими до краси і людських страждань. У цьому, напевно, й полягає феномен їхньої симпатії до українців. Сподіваюся, українська пісня стала мостом, який допоможе нашим народам краще пізнати один одного після перемоги.

Людмила Макей, Приштина

Фото Arben Llapashtica