З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ

Книжки, які я не візьму з собою в далеку дорогу (ФОТО)

Кілька років я час від часу складала в голові різні списки книжок. Найчастіше формувала свій топ-5: найулюбленіше, найглибше, нетлінне, те, що хочеться перечитувати.

Скажімо, коли б я усе подальше (дасть Бог, довге) життя могла читати тільки ось це, вибране сьогодні, то що б це було? Або коли б переїздила на далекий острів, яких письменників узяла б. На початку року список доповнився – а це для мене одна з найбільших інтелектуальних радостей.

І от 24 лютого випала нагода перевірити, наскільки цей список дієвий. І що ж я з нього взяла? Нічого. Як і не взяла невеликий альбом зі спеціально роздрукованими фото, щоденник про перший рік життя доньки чи інші сентиментальні дорогоцінні речі.

Окрім документів, грошей, базового одягу і перекусу у похідний наплічник потрапило кілька Олечкиних іграшок, картонок і горщик. Як маленька частинка звичного життя 14-місячної доньки.

А дорослі книжки – це щось про (умовно) стабільне і мирне життя. Однак кілька місяців я знову можу їх читати. В Олі знову багато книжок на іншому місці.

А що в тому старому списку? Там все екзистенційне. І переважно перекладне. І! Це все українською: від Біблії в перекладі Огієнка до Холліса, нарешті виданого перед війною у нас.

Нації творять люди зокрема через книжки рідною мовою. Дасть Бог і ЗСУ, я знову і знову складатиму такі списки: для себе, для доні чи для батьківського читацького клубу.

І знову не братиму їх із собою.

Наталя Романюк,

фото Тані Пташник.