З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ

Просто зробіть паузу, – фахові поради кризового психолога (ФОТО)

Я не звинувачую людей за лють, за страх, за хейт.

Навіть більше не намагатимусь зупиняти цей емоційний вилив, бо розумію, що це просто не можливо.

Часто тепер чую порівняння теперішніх подій із Другою світовою війною, з тим, що зазнали люди тоді. Що мовляв вони вижили і вистояли, і ми маємо на це рівнятись. І рівняємось же. Але є кілька але…

Люди того часу мали відносне уявлення про подіі, що відбувались на фронті і в тилу, вони уявлення не мали про війну в режимі реального часу, коли інформація розлітається в раховані хвилини і тисячі експертів бескінечно і часто безвідповідально іі розжовують для всіх охочих почути. Ніхто з близьких тодішніх бійців і уяви немав, як це бути на зв’язку з рідною людиною, коли вона на «0», або дорогою в шпиталь. Про наступ і контрнаступи дізнавались лише тоді, коли з чорного кола на площі про це повідомляло …інформбюро. Натомість тепер одні голоси перекривають інші, і це багатоголосся ніц не благозвучне і зовсім не приємне. І це навіть без ворожих ІПСО і внутрішньополітичних інформаційних компаній, а вони дедалі помітніші.

Треба визнати це реаліями часу, невідємними і незворотними. Визнати, що крім воюючої і допомагаючої складових є люди, хто просто намагається відсторонитись від стресових подій і жити, й ті, хто намагається вберегти свій бізнес статки, уболіваючи за сфери впливу, плекаючи мрії на владу, відомість, захист інтересів. І всі ці люди щось говорять, пишуть, знімають, чимось діляться в мережах, створюючи безліч інформаційних бульбашок зі своїми авторитетами, власною справедливістю, легендами, прагненнями. Буває, що бульбашки настільки різняться від інших, що стають нестерпними для сусідів з іншої інформаційної сфери. Захищаючи тонкі стінки свого інформаційного кордону, люди включають усі оборонні стратегіі, що мають в арсеналі, можуть нищити, принижувати – обеззброювати і знешкоджувати чужерідний вплив.

І якщо спочатку об’єднання інфополя допомагало ладнати людям зі страхом, якось нівелювало внутрішні відмінності, то виснаження зробило нас більш чутливими і вразливими до відмінних прагнень і аргументацій.

Мені дуже хотілось би запропонувати психологічну техніку, яка це все може зупинити. Але єдина з доступних – це практика усвідомлення дій. Не поспішайте з відповіддю на те, з чим не погоджуєтесь, просто зробіть паузу, проговоріть свою претензію кілька разів перед дзеркалом, або телефоном із кимось близьким. Якщо це не вдалося вгамувати, і ваш гнів таки вилився в мережу, не карайте себе сильно, ви – просто людина у важкі часи.

P.S. Щиро дякую колегам, що працюють із кризою війни, та не діляться важкими кейсами зі своєї роботи в мережах. Це дуже цінно і справді професійно.

Андрій Фоменко,

кризовий психолог