З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ

Молодший побратим: школярка з Кіровоградщини розповіла про татового фронтового друга (ФОТО)

Вихованка гуртка "Мистецтвознавство" Новомиргородського міського центру дитячої та юнацької творчості, учениця 6 класу Панчівського ліцею Марія Бобейко долучилася до участі в конкурсі "Молодший побратим: історії з тваринами на фронті".

"З перших уст" публікує роботу Марії про її тата – захисника України.

"Мене звати Марійка. Я дуже люблю тварин і завжди переймаюсь долею чотирилапих, які залишаються  з різних причин бездомними.

Нещодавно побачила відео з вовком, яке опублікував воїн ЗСУ Дмитро на своїй сторінці у TikTok. Він показав, як бійці ЗСУ допомагають тваринам та рятують їх з-під обстрілів, а ті, у відповідь, дають військовим свій захист.

Декілька днів чекала, поки тато, який на війні з перших днів повномасштабного вторгнення росіян, вийде з позиції, щоб розпитати, чи є в них такі випадки. І ось учора мій татусь вийшов на зв’язок, і моїй радості від спілкування з ним не було меж. Коли впоралася з емоціями і з першочерговими новинами, то розповіла йому про вовка і запитала:

− Тату, а у вашому військовому підрозділі є якісь тваринки?

− Звичайно, і миші, і пацюки є −  як же без них, доню, – весело відповів і тут же додав: – Ну, а якщо серйозно, то вже давненько  живе у нас пес. Ми без свого Дюка нікуди, та й він з нами хоч куди...

− А як він до вас потрапив? І як ви дізнались, що він Дюк?

− Ми знайшли його голодного та переляканого в лісі після обстрілу та вирішили приютити, бо інакше він міг там загинути. Пес так щиро і жалібно дивився в очі, дозволяв себе гладити, що просто залишити його ми вже не змогли б. А ім’я йому дали хлопці-побратими, бо нагадував вівчарку Дюка з американського фільму, якого теж прихистив колишній воїн. Кажуть, кличка Дюк означає «герцог». Він і справді у нас, − сміється тато, − дуже шляхетний, має гарні манери, вихований, якісно виконує команди, хоч іноді буває трішки впертим. Дюк − у нас «всенародний» улюбленець…

− Татусю, чи справді тварини допомагають військовим на війні?

− Навіть більше, ніж у мирний час. У нас ще й котики є, вони ловлять мишей, щоб ті не погризли наш одяг або їжу, особливо, крупи. Дюк завжди попереджає про небезпеку, починає по-особливому гарчати, а були випадки, коли навіть знаходив міни, і, безупинно гавкаючи, намагався привернути нашу увагу.

− А зашкодити можуть?

− Думаю, що ні. Тварини дуже вірні й розумні істоти. Вони завжди оберігають своїх господарів і їхній дім. Дюк же нам став рідним. Для нього ми – сім’я. Він і вночі першим прокидається, нашорошує вуха, скавулить або гарчить, якщо щось бентежить чи відчуває небезпеку. А ще його присутність допомагає нам знімати психологічну напругу, морально відпочити, бо він дуже грайливий

− А ти привезеш після війни Дюка до нас додому?

− Якщо ти обіцяєш його полюбити і доглядати, то привезу.

−Так, я вже його полюбила з твоєї розповіді і буду турбуватися, щоб йому було в нас затишно.  До зустрічі, татку! Бережи себе і Дюка! Я так сумую без тебе і мрію, щоб якнайшвидше закінчилася війна, і ми всі знову були вдома разом. А улюбленець всіх Дюк оберігатиме нашу щасливу родину і дім…"

Довідково: робота написана на обласний конкурс «Інтерв’ю із захисником» на тему «Молодший побратим: історії з тваринами на фронті».