З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ

Гоголівським місцям присвятили кропивничани минулі вихідні (ФОТО)

На Полтавщині так багато туристичних об’єктів, що рухаючись до власне гоголівських місць, учасники кропивницького клубу «Мандрівник» минулої суботи просто не могли оминути Козельщини з її уславленими – завдяки чудотворній іконі Козельщинської Богородиці -– монастирем і мурованим собором.

«Дороги по хуторам нашим не так гладки, как перед вашими хоромами», – ділився власними спостереженнями Микола Гоголь у «Вечорах на хуторі біля Диканьки».

Цікаво, що під час подальшої подорожі кропивничани не раз мали нагоду переконатися, що класика не застаріває. Втім, до села Гоголеве, що в Шишацькому районі, добралися доволі вдало. За часів поміщиків Гоголів-Яновських воно мало назву Василівка або Яновщина. Зараз там Національний музей-заповідник М. В. Гоголя з відновленими будівлями й великим парком понад ставом.

Саме тут народився й провів дитячі роки один з найвидатніших письменників світу. Людина, котра своїми творами пробудила в багатьох з нас українську душу.

Експозиції з особистими речами та прижиттєвими виданнями творів Миколи Гоголя жваво й емоційно показав доволі колоритний смуглявий хлопець, чимось схожий на котрогось із героїв Гоголевих творів.

– Може на чорта? – ніби глузуючи запитав. – Мене звати Владислав і під час театралізованих дійств, що проводимо тут, саме дідька й граю.І відразу, вже як добрий янгол, застеріг бути обережними, адже зараз на території садиби Гоголів реконструкція і багато різних перепон для туристів у вигляді рівчаків та куп будматеріалів.

Попри ці тимчасові незручності, враження від музею лишилося належне, оскільки в ньому відчувається невидима присутність колишніх господарів і Миколи Васильовича, зокрема.

А далі була уславлена Гоголевим генієм Диканька. Насамперед «мандрівники» побували в Троїцькій церкві, яку буцімто розписував ще коваль Вакула, той самий, що з «Ночі перед Різдвом»! Утім, зразків його переконливої творчості не збереглося. Зате на території храму нещодавно спорудили пам'ятний знак найвідомішому козацькому літописцю Самійлу Величку. Кажуть, що помер він неподалік, у селі Жуки, та могила його, на жаль, не збереглася.

А потім милувалися краєвидами поблизу Миколаївської церкви, побудованої у вигляді ротонди, де в підземеллі знаходиться склеп родини Кочубеїв. Диканька була маєтком цього давнього козацького роду. Тож оглянули ще й на так звані Кочубеєві дуби.

До речі, саме до цієї Миколаївської церкви ходила мати Гоголя Марія Іванівна, щоб просити у Бога народжувати дітей живими. Очевидно її молитви були почуті. Бо після перших двох невдалих вагітностей і народився Миколка, майбутній автор «Тараса Бульби».

Ночували в гостинному обійсті тамтешньої пані Олени, прихильниці етнотуризму. Відразу пригадалося запитання одного з героїв «Ночі перед Різдвом»: «А чи правда, що царі їдять один тільки мед та сало?».

Хай там царі як собі знають, а нам вечеря й сніданок запам’ятаються надовго. Всі страви були свіжі й вишуканих місцевих рецептів. Та ще й подавалися під захоплюючі розповіді господині про гоголівську Диканьку!

Я б це порівняв з тим, коли в монастирській трапезній під час обіду, хтось читає в голос «Житія святих» і, таким чином, люди отримують і матеріальну, й духовну їжу.

Отож недільного ранку в доброму гуморі туристи з Кіровоградщини вирушали в бік Харківської області.

Федір Шепель,

фото автора