ЗДОРОВ'Я

Ірина Якимаха: Шульзі навчитися писати правою легше, ніж правші – лівою

Кіровоградка Ірина Якимаха (на знімку), провідний спеціаліст одного із місцевих відділень «Ощадбанку», належить до тих десяти відсотків людства (цифра, звісно, приблизна), котрим тримати ручку, ложку та ще багато предметів зручніше лівою рукою, ніж правою. Як же живеться шульзі у сучасному світі? Про це Ірина розповіла кореспондентові нашої газети з нагоди Всесвітнього дня шульги, який відзначається щороку 13 серпня і започаткований у 1984-му ЮНЕСКО.

– Цю мою особливість батьки помітили, коли я була ще дитиною, – я намагалася брати все лівою, – каже Ірина. – Це не викликало подиву, адже в нашій родині уже були лівші – і мама, і моя старша сестра. Щоправда, їх малими перевчили на те, щоб брали все в правицю. Мене ж не стали – мати порадилася з психологами, і ті сказали, що не варто силувати дитину. Коли я пішла до школи, то одразу виявила відмінність від більшості учнів. Крім мене, в класі було ще троє шульг. Нікого з нас не примушували писати правою. Просто вчителька розсадила нас за партами таким чином, щоб кожному було зручно.

І все ж, за словами Ірини, їй, першокласниці смолінської школи, непросто було опановувати правопис.

– Мама спеціально взяла на роботі відпустку за власний рахунок, аби навчати мене виводити палички, а потім – і літери та цифри, – каже молода жінка. – У результаті я виробила гарний почерк.

Також вона зауважила, що їм, шульгам, легше навчитися писати правою, ніж правшам – лівою.

– Малою мені доводилося гостювати під час канікул у бабусі, – згадує Ірина. – Бабуся й навчила мене писати ще й правою. Правицею не так швидко й гарно виходить, як лівою, але все ж умію. Навчилися писати правою й інші лівші з мого класу.
І хоча більшість предметів побуту виготовлено під потреби тих, у кого правиця – головна рука, Ірина не відчуває від цього ніякого дискомфорту. Наприклад, як більшість користувачів комп’ютерів, бере «мишку» у праву руку.

– Мені зручно брати в правицю й ручку важеля перемикання передач автомобіля, – каже пані Якимаха. – І не уявляю, щоб машина була влаштована по-іншому…Скільки часу, питаєте, я воджу авто? Уже два роки. До речі, інструктор, який мене навчав водінню, казав, що лівшам притаманна краща, ніж решті людей, реакція.

На запитання щодо гуманітарних талантів, якими наділена більшість шульг, Ірина Якимаха відповіла, що її, навпаки, змалку «тягло» до точних наук. І теперішню свою професію вона обрала свідомо.

– Моя донечка Софійка, швидше за все, – теж лівша, – каже Ірина. – Її вік – чотири роки – ще надто малий, щоб стверджувати це напевне. І якщо це припущення підтвердиться, ми з чоловіком не перевчатимемо її на правшу. Нехай вона сама вибирає, як їй зручніше.

Віктор КРУПСЬКИЙ