ЗДОРОВ'Я

Валентина Краснобаєва: Обласна протитуберкульозна лікарня «Лісова поляна» – це місцевий спрут

Нестерпні умови перебування та ще жахливіше саме лікування пацієнтів у «Лісовій поляні» (с. Івано-Благодатне Кіровоградського району) примусили матерів, сини яких проходили там лікування, зважитися зустрітися з кіровоградськими журналістами. Вони поставили собі за мету – надати щонайбільшого розголосу порушенням, що панують у протитуберкульозному диспансері. Ось що ці жінки розповіли на загал.

Син Валентини Краснобаєвої, який потрапив до рук лікарів із незначним затемненням легень і якому обіцяли одужання за кілька тижнів, лікувався в «Лісовій пісні» понад вісім років і марно: помер від знищення лівої легені.

– Ось відео, зняла напередодні смерті Олега, де він сам собі вколює знеболююче, – продемонструвала Валентина Миколаївна. – Допоки я платила лікарям і медсестрам за лікування, ставлення до сина було нормальне, і ліків для нього вистачало. Однак коли грошей забракло – не стало й ліків, і тоді Олега із закритою формою туберкульозу перевели на перший поверх, де лежать люди з відкритою формою. Там, очевидно, він і заразився від тяжкохворих. А нерегулярне лікування через брак коштів значно ускладнювало стан здоров'я. При цьому за 500 гривень він (як і всі інші) періодично відпрошувався додому. Зрозуміло, що користувався громадським транспортом... Після деяких уколів він раптом ставав агресивним і неконтрольованим, що то були за ліки – сказати складно, бо медсестри не при хворих набирали ліки у шприци, а заходили в палати з «заготовками». Там майже нікого не виліковують. Чому так, адже кругом запевняють, що туберкульоз – виліковний? Обласна протитуберкульозна лікарня «Лісова поляна» – це місцевий спрут, скажу я вам.

– Для них – це сімейний бізнес, у тій лікарні все продається й усе купується, – підтримує колегу по нещастю Наталія Ісупова (її син також періодично лікується у «Лісовій поляні»). – На туберкульозі сформувалася ціла мафія. У ній задіяні кіровоградське СІЗО, де, до слова, мого сина чотири дні утримували, не годувавши, міський та обласний тубдиспансери і, звісно ж, «Лісова поляна». Пояснення «епідемії» (у прямому й переносному значеннях слова) просте: на хворих легко заробляти. Ми маємо також свідчення й докази того, що в лікарні хворих відмовляються лікувати без додаткової оплати послуг – але ж держава їм платить зар-плату! Там головлікар не соромиться заявляти матерям, що життя їхніх дітей – у їхніх руках.

– Я не з чуток знаю, що там відбувається: лікування нікудишнє (раз у день видають по 12 таблеток, медогляди як такі відсутні, хворим не міряють ні тиску, ні температури), звернення до пацієнтів чи їхніх рідних «пішов вон!» з боку медперсоналу – норма, – констатує Тетяна Мустафаєва, син якої в «Лісовій поляні», «згорів» протягом дев’яти місяців терапії. – У палатах повсюди бруд, харчування нікудишнє, пацієнти курять і вживають алкоголь. Більше того, керівництво лікарні добре знає, що на території продають спиртне. Лікарі там працюють до 16.30, пізніше на чотири поверхи залишається один-єдиний черговий, кнопки виклику медперсоналу в палатах відсутні.

Дехто з лікарів платно «зцілює від будь-яких хвороб» (дають про це оголошення й домовляються по телефону) поза стінами закладу, дехто ходить на роботу п’яним, їздять на дорогих авто, яких жодна зарплата медика не подужає, з лікарні машинами вивозяться продукти й ліки, тоді як для хворих цього немає – про це також переповідали згорьовані жінки, котрі наважилися надати розголосу ситуації, що склалася, щоб урятувати тих, хто ще там лікується і тих, хто може туди потрапити. Вони стверджують, що їм через це нині погрожують невідомі. На запитання журналістів, чому ж не звертаються до правоохоронних органів, відповідають, що не довіряють їм. Сподіваються виключно на громадську підтримку та реакцію з Києва.

Що й казати, звинувачення, висунуті на прес-конференції на адресу адміністрації і персоналу «Лісової пісні», жахливі, а тому було б цілком логічно, аби представники лікарні поділилися із журналістами своїм баченням причин кричущого стану справ. Відреагувати мають і в департаменті охорони здоров'я облдержадміністрації та правоохоронних органах. Тим більше, що мова йде не тільки про зловживання чи невиконання службових обов’язків, мова йде про життя людей.

Лариса РОМАНЮК