У ситуації з ВІЛ, як у тому анекдоті про дві новини: одна хороша, інша – кепська. На рахунок першої можна віднести те, що за твердженням учених, за останніх тридцять років ВІЛ перетворилася зі смертельнонебезпечної хвороби на хронічну, розвитком якої можна керувати. А погане те, що призупинити епідемію ще не вдалося.
Чи закономірна така ситуація для області? З цим запитанням ми звернулися до головного лікаря Кіровоградського обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом Галини Божок (на знімку).
– У нас немає підстав заспокоюватися, ситуація з ВІЛ-інфікованими змушує бажати кращого, так само, як і по всій Україні, їхня кількість зростає, – каже Галина Петрівна. – Нині значно більше хворих саме на СНІД. Чому? Бо це – частина з тих, хто був інфікований 5-10 років тому (хто знав і хто не знав про свою проблему: сама хвороба працює «спідтишка», руйнує внутрішні органи тихо, непомітно; б’ють тривогу, коли вже є побічні наслідки). ВІЛ – це вірус імунодефіциту, що потрапляє в організм, а СНІД – коли організм зсередини руйнується вірусом і з’являються інфекції: кандидози, певні форми псоріазу, герпесна інфекція, пневмоцитна пневмонія, туберкульоз тощо. Тому, звернувшись у медзаклади за лікуванням зазначених хвороб, хворі обов’язково проходять перевірку на ВІЛ, і тільки після того з’являється перше розуміння того, що сталося. Часто з’ясовується, що хвороба вже на запущеній стадії, й тоді вже й медицина безпорадна. Що ж до ситуації по області, то на 1 жовтня на обліку перебували 2377 ВІЛ-інфікованих, 337 з яких – діти (у 103 із них підтверджений ВІЛ-статус).
– Часто батьки категорично проти сусідства (в дитсадках, у школах) із такими дітьми. Чи може здорова дитина заразитися, перебуваючи в одному колективі з ВІЛ-інфікованими і користуючись одними й тими ж предметами побуту?
– Це хвороба, за якої культура поведінки людини відіграє неабияке значення. Однак зараження відбувається виключно трьома шляхами: через кров, статевим шляхом і при народженні від хворої матері, яка не пройшла лікування. Усе інше – вигадки: через гребінець, поцілунки, рукостискання ВІЛ-інфекція не поширюється.
– Галино Петрівно, у яких випадках людина має забити тривогу і пройти обстеження?
– Якщо вона надто часто хворіє простудними захворюваннями або якщо мала хаотичні статеві стосунки. Тут хочеться наголосити: чим раніше буде виявлено проблему, тим легше буде її здолати. До того ж, це безболісно, не затратно й стовідсотково конфіденційно.
– Які першочергові завдання, щоб звести хворобу нанівець? Чи можливе таке?
– До 2020 року відповідно до прийнятої європейської формули «90-90-90» маємо досягти того, щоб не менше 90 % ВІЛ-інфікованих знали про свій діагноз, не менше 90 % з них отримували лікування і в 90 % знизилося вірусне навантаження. Ця формула дозволить забезпечити не тільки ефективну протидію ВІЛ/СНІДу, а й зупинити до 2030 року поширення цієї хвороби.
– Що ви можете гарантувати тим, у кого ВІЛ виявлено, скажімо, на ранніх стадіях?
– Якщо хворий вестиме здоровий спосіб життя, дотримуватиметься усіх рекомендацій щодо лікування – то проживе тривале повноцінне життя, при бажанні – народить і виховає здорових дітей.
– Що нині є найбільшою перешкодою у вашій роботі з пацієнтами?
– Соціальна стигматизація, тобто негативне ставлення суспільства до згаданої соціальної групи. Така дискримінація здоровими хворих – це те, що нам треба викорінювати в суспільстві.
– Насамкінець, про проблеми самого комунального закладу «Кіровоградський обласний центр профілактики та боротьби зі СНІДом» – є вони?
– Нам катастрофічно бракує місця, що, зокрема, заважає забезпеченню конфіденційності, оскільки в одному кабінеті ведуть прийом відразу кілька фахівців. Через брак вільних кабінетів, ми не можемо взяти на роботу фтизіатра, невропатолога. Хочеться, щоб влада звернула на це увагу.
Лариса РОМАНЮК
Відкрите практичне заняття, присвячене сучасним напрямам робототехніки та безпілотних технологій, провели в Українській державній льотній академії.
