ЗДОРОВ'Я

Галина Божок: Через гребінець, поцілунки та рукостискання ВІЛ-інфекція не поширюється

У ситуації з ВІЛ, як у тому анекдоті про дві новини: одна хороша, інша – кепська. На рахунок першої можна віднести те, що за твердженням учених, за останніх тридцять років ВІЛ перетворилася зі смертельнонебезпечної хвороби на хронічну, розвитком якої можна керувати. А погане те, що призупинити епідемію ще не вдалося.

Чи закономірна така ситуація для області? З цим запитанням ми звернулися до головного лікаря Кіровоградського обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом Галини Божок (на знімку).

– У нас немає підстав заспокоюватися, ситуація з ВІЛ-інфікованими змушує бажати кращого, так само, як і по всій Україні, їхня кількість зростає, – каже Галина Петрівна. – Нині значно більше хворих саме на СНІД. Чому? Бо це – частина з тих, хто був інфікований 5-10 років тому (хто знав і хто не знав про свою проблему: сама хвороба працює «спідтишка», руйнує внутрішні органи тихо, непомітно; б’ють тривогу, коли вже є побічні наслідки). ВІЛ – це вірус імунодефіциту, що потрапляє в організм, а СНІД – коли організм зсередини руйнується вірусом і з’являються інфекції: кандидози, певні форми псоріазу, герпесна інфекція, пневмоцитна пневмонія, туберкульоз тощо. Тому, звернувшись у медзаклади за лікуванням зазначених хвороб, хворі обов’язково проходять перевірку на ВІЛ, і тільки після того з’являється перше розуміння того, що сталося. Часто з’ясовується, що хвороба вже на запущеній стадії, й тоді вже й медицина безпорадна. Що ж до ситуації по області, то на 1 жовтня на обліку перебували 2377 ВІЛ-інфікованих, 337 з яких – діти (у 103 із них підтверджений ВІЛ-статус).

– Часто батьки категорично проти сусідства (в дитсадках, у школах) із такими дітьми. Чи може здорова дитина заразитися, перебуваючи в одному колективі з ВІЛ-інфікованими і користуючись одними й тими ж предметами побуту?
– Це хвороба, за якої культура поведінки людини відіграє неабияке значення. Однак зараження відбувається виключно трьома шляхами: через кров, статевим шляхом і при народженні від хворої матері, яка не пройшла лікування. Усе інше – вигадки: через гребінець, поцілунки, рукостискання ВІЛ-інфекція не поширюється.

– Галино Петрівно, у яких випадках людина має забити тривогу і пройти обстеження?

– Якщо вона надто часто хворіє простудними захворюваннями або якщо мала хаотичні статеві стосунки. Тут хочеться наголосити: чим раніше буде виявлено проблему, тим легше буде її здолати. До того ж, це безболісно, не затратно й стовідсотково конфіденційно.

– Які першочергові завдання, щоб звести хворобу нанівець? Чи можливе таке?

– До 2020 року відповідно до прийнятої європейської формули «90-90-90» маємо досягти того, щоб не менше 90 % ВІЛ-інфікованих знали про свій діагноз, не менше 90 % з них отримували лікування і в 90 % знизилося вірусне навантаження. Ця формула дозволить забезпечити не тільки ефективну протидію ВІЛ/СНІДу, а й зупинити до 2030 року поширення цієї хвороби.
– Що ви можете гарантувати тим, у кого ВІЛ виявлено, скажімо, на ранніх стадіях?

– Якщо хворий вестиме здоровий спосіб життя, дотримуватиметься усіх рекомендацій щодо лікування – то проживе тривале повноцінне життя, при бажанні – народить і виховає здорових дітей.

– Що нині є найбільшою перешкодою у вашій роботі з пацієнтами?

– Соціальна стигматизація, тобто негативне ставлення суспільства до згаданої соціальної групи. Така дискримінація здоровими хворих – це те, що нам треба викорінювати в суспільстві.

– Насамкінець, про проблеми самого комунального закладу «Кіровоградський обласний центр профілактики та боротьби зі СНІДом» – є вони?

– Нам катастрофічно бракує місця, що, зокрема, заважає забезпеченню конфіденційності, оскільки в одному кабінеті ведуть прийом відразу кілька фахівців. Через брак вільних кабінетів, ми не можемо взяти на роботу фтизіатра, невропатолога. Хочеться, щоб влада звернула на це увагу.

Лариса РОМАНЮК