ЗДОРОВ'Я

Медицина по-новому за старими лекалами

В Україні стартує наступний етап медичної реформи, започаткованої ще екс-міністром азарівського уряду Раїсою Богатирьовою. Починалася реформа з переведення швидкої медичної допомоги в екстрену та запровадження кількох рівнів надання медичних послуг.

Головна роль, за задумом авторів, відводилася амбулаторіям загальної практики сімейної медицини, де сімейні лікарні, пройшовши піврічні курси, мали б лікувати всіх від усього і тільки в окремих випадках направляти хворих до вузьких спеціалістів закладів другого рівня, тобто лікарень. І хоча ніхто достеменно сказати не може, чим екстрена медицина відрізняється від швидкої, а пацієнти за звичкою і надалі ходять до лікарів вузького профілю в обхід амбулаторій, самі амбулаторії не забезпечені усім належним, щоб виконувати покладені на них функції, нинішній уряд вирішив (не виключено, що тільки на основі звітів чиновників), що перший етап реформи вдався – можна переходити до наступного. Він же передбачає скорочення ліжкового фонду в закладах другого рівня. А для чого стільки ліжок, кажуть чиновники, якщо більшість населення отримує допомогу в амбулаторіях?

Хоча в деяких областях депутати обласних рад вирішили звернутися до Кабінету міністрів із проханням відкласти наступний етап реформи, бо доведені показники скорочення ліжок не враховують ні специфіку закладів, ні кількість населення, яку вони обслуговують і багато іншого, в Кіровограді вже оголосили, скільки ліжкомісць позбудуться ті чи інші медичні заклади. Місцеві ж реформатори хочуть піти далі й оптимізувати цілий медичний заклад, приєднавши другий пологовий будинок до пологового будинку № 1.

Під час візиту до цього закладу минулого понеділка міський голова Андрій Райкович зазначив, що остаточне рішення буде прийнято після ретельного аналізу експертами, але вже через годину під час апаратної наради заявив, що питання вирішено. Чи то експерти так швидко відпрацювали тему, чи їхня позиція була цілком передбачувана для Андрія Павловича?

Оскільки конкретних імен фахівців не називалося, можна припустити, що мова йде про учасників наради під керівництвом секретаря міської ради Сергія Бойка, що відбулася в середу, 18 травня. На ній були присутні начальник управління охорони здоров’я Оксана Макарук, депутати-медики – керівник центральної міської лікарні Олександр Артюх і завідувач амбулаторією Микола Гамальчук, обласний акушер-гінеколог, який напередодні перейшла з другого пологового до першого Наталія Журжер, депутат від «Опоблоку» Анна Ніжнікова, головний лікар пологового будинку № 2 Володимир Капко та новопризначений головлікар і заступник головного лікаря першого пологового Людмила Романів і Тамара Грач. І як повідомляє офіційний сайт міської ради, «адміністратори комунальних закладів міста підтримали об’єднання пологових будинків Кіровограда». Проти, зі зрозумілих причин, виступали тільки Володимир Капко, який у результаті реорганізації може стати пенсіонером, та Анна Ніжнікова, яку зобов’язує приналежність до опозиційної партії.

Володимир Капко цілком резонно заявляє, що оптимізації фінансування від оптимізації двох закладів годі чекати, якщо влада, як і обіцяє, залишить усіх працівників, а в приміщенні пологового будинку розмістить інший заклад – гемодіалізний центр. Тобто жодної економії ні на зарплаті, ні на енергоносіях не буде і бути не може. Те ж і зі скороченням двадцяти гінекологічних ліжок: якщо в другому пологовому їх закрити, а відкрити в четвертій лікарні, то в чому полягає економія – теж не зрозуміло. Але очікувати проявів інакодумства від керівників підпорядкованих управлінню охорони здоров’я комунальних закладів, більшість із яких були призначені за поданням Оксани Макарук, було б смішно. Зокрема, Людмилу Романів Оксана Макарук цього дня представила колективу першого пологового в статусі нового керівника. Красномовним же прикладом «самостійності» керівників комунальних закладів є те, як Олександр Артюх, аби не потрапити в немилість до влади, голосував навіть за відставку свого соратника по партії «Самопоміч» Володимира Смірнова з посади секретаря міської ради.

До слова, такі керівники мають не тільки менше проблем, а й очевидні переваги над іншими: за словами працівників першого пологового будинку, свого попереднього керівника Олексія Сорокіна ще до того, як він сам у січні звільнився з посади і переїхав на постійне місце проживання до Німеччини, вони практично півтора року не бачили на робочому місці. Невже хворів?

Щодо об’єднання пологових, то спеціалісти кажуть, що для цього є і підстави, і можливості. Бо при сьогоднішній народжуваності, в обох медичних закладах у середньому приймають п’ять пологів на добу. Потужності ж першого пологового дозволяють розмістити породіль і вагітних обох закладів. Але погоджуються, що жити тільки сьогоднішнім днем не можна, треба думати й на перспективу. Адже демографічна криза не вічна. Та, здається, наші чиновники розуміють, що і вони не вічні на своїх посадах. І що коли демографічна криза мине, то проблему відсутності місць у пологовому будинку доведеться вирішувати іншим людям.

То чи варто чекати суттєвих змін на краще у медицині, якщо вона робиться не на перспективу, а задля статистики, доведеної зверху, і передбачає тільки економію та заміну вивісок і робиться вузьким колом «своїх» людей, які намагаються догодити владі?

Сергій НЕБОРАК