ЗДОРОВ'Я

Не всі готові до роботи в госпітальних округах

Згідно з планами МОЗ, уже з 1 січня 2017 року в Україні мають запрацювати госпітальні округи. На думку спеціалістів міністерства охорони здоров’я, їх поява слугуватиме швидкому доступу населення до послуг вторинної медичної допомоги належної якості, оптимізації ресурсів закладів охорони здоров'я, поліпшенню ефективності використання бюджетних коштів. Кінцева мета нововведення – підвищення рівня якості медичних послуг.
А ось що думає про нагальність створення таких округів головний лікар Кіровоградської обласної лікарні Лариса Андреєва (на знімку):

– Сумніву стосовно того, чи потрібні госпітальні округи, немає: потрібні. Наша лікарня вже готується до цього. Зокрема, ще в травні ми отримали сертифікат якості, який підтверджує, що обласна лікарня може надавати висококваліфіковану медичну допомогу. А чи готові так само якісно лікувати населення районні, міські лікарні – питання відкрите. За двадцять п’ять років так званого реформування в райлікарнях залишилися лише первинна служба, терапевт, хірург – і все. І навіть моя Новоукраїнська ЦРЛ, де я починала працювати, вже не має ні офтальмологічної,
ні хірургічної, ні урологічної служб.

На думку Лариси Миколаївни, проблемою номер один сільської медицини є відсутність кадрів. Одна з причин – для молодих фахівців не створюються нормальні побутові умови, часто їм навіть ніде жити.

– Саме брак кадрів призвів до того, – каже вона, – що подекуди в нас навіть надання первинної та невідкладної допомоги є проблематичним. В окремих районах узагалі відсутня хірургічна служба (Компаніївський, Вільшанський, Устинівський, Голованівський), травматологія чомусь розвалюється в Кіровоградському районі. У Новоархангельську, Гайвороні, Вільшанці, Компаніївці, Бобринці, Новомиргороді, Петровому не можуть надати хірургічну урологічну допомогу. І хворі змушені шукати порятунку аж у Кіровограді. До 70 відсотків жителів приміської території змушені через це лікуватися в обласній лікарні, бо на місцях немає ні фахівців, ні апаратури.

Велика проблема в райцентрах – реанімація й палати інтенсивної терапії. Вони у жахливому стані, в окремих із них бракує кисню, апаратів штучного дихання, елементарних речей. У багатьох стоїть апаратура сімдесятих-вісімдесятих років минулого століття, яка неефективна. А там, де не організовано службу невідкладної допомоги, де немає сучасного дихального обладнання, лікарів-анестезіологів, можна сказати й цих лікарень узагалі немає. Тому наші спеціалісти дуже часто виїздять за викликом, ми іноді тут просто з розуму сходимо від того навантаження, що змушені виконувати. Наш штат не розрахований на такі часті виїзди в райони.
Але, щоб не склалася думка, що все так погано, Л. Андреєва розповіла про медицину Добровеличківського району. Там за останні три роки закупили обладнання, запросили кадри. Це заслуга головного лікаря, який відві-дує навчальні заклади, домовляється з випускниками. Він організував хірургічну, анестезіологічну служби. Про кадри мають дбати і головні лікарі, й місцева влада, переконана Лариса Миколаївна.

Добре, що цьогоріч в області нарешті запрацює медичний інститут, але, допоки з нього вийдуть перші спеціалісти, треба якось жити і надавати якісні послуги населенню.

Лариса РОМАНЮК