ЗДОРОВ'Я

Володимир Аракелов: До мене по лікарські трави зверталася навіть дружина першого секретаря обкому

Коли заходить мова про Володимира Аракелова, всі, хто знав його у сімдесяті-вісімдесяті роки минулого століття, пригадують цього підтягнутого, чорночубого чоловіка, головного спеціаліста з механізації тваринницької галузі. Він і нині такий же, роки його майже не торкнулися, – і чуприна на місці, і механізація з його життя нікуди не поділася.

Володимир Микитович очолює приватне підприємство, яке на теренах нашої області є провідним з постачання й обслуговування доїльних установок, іншої техніки для ферм і комплексів. Але не тільки роботою він живе. Серед його захоплень – колекціонування, лікування травами. Про це й розмовляємо з Володимиром Микитовичем у його робочому кабінеті. До слова, до зустрічі він готувався ретельно – навіть прихопив з дому деякі експонати. Першими він демонструє платівки, які вже давно вийшли з моди, однак є цінним джерелом музичної культури. Таких платівок у нього майже три з половиною тисячі.

– Володимире Микитовичу, колекціонування платівок – це ще з дитинства?

– Ні. Я захопився ним, коли мені було вже років сорок. Чому збирав саме платівки? Я ніколи не був байдужим до музики, співу, а платівки дарували можливість слухати найкращі твори будь-коли. Ще я усвідомлював, що з часом чимало з того багатства втратиться, тож і виникла думка зберегти для майбутніх поколінь. Друзі й просто знайомі, почувши про це моє «дивацтво», приносили свої платівки, бо вже й програвачів позбулися. Інколи я знаходив раритетні екземпляри на горищах, а то й на смітниках, багато купував на базарах.

– Ви самі на чомусь граєте?

– На баяні. Не віртуоз, бо уроків не брав, але заграти польку чи краков’як можу. Ще я колекціонував бобіни, касети, які прийшли на зміну платівкам. Маю їх десь із тисячу. Тепер намагаюся все те багатство відцифрувати, щоб можна було зберігати в комп’ютері.
– Скільки років найдавнішій платівці вашого зібрання?

– Більше ста. Значну частину зібрання становлять платівки сталінської доби. Ось (дістає з коробки платівку в дуже доброму стані) пісня «Слава любимому Сталину» для змішаного хору з фортепіано, написана композитором Новіковим на слова Глаголєва в 1950 році. Є також платівки популярних радянських співаків, починаючи з тридцятих і закінчуючи сімдесятими роками. Так склалося, що я зацікавився й періодикою (бере до рук газету «Правда» за березень 1953 року), й нині маю видання початку минулого століття, періоду Другої світової війни й після неї. Це першоджерела, які читаються з великим інтересом.

– А ще ви знаєтеся на лікарських травах...

– О, це дуже цікава тема! А почалося ще в Казахстані, де я разом з тисячами інших романтиків освоював цілину. Там я захворів на дизентерію, як слід не лікувався, і в підсумку мав виразковий коліт кишечника. Лікарка не розібралася й повідомила моїй дружині: «Готуйся, в нього рак». Я коли про це дізнався, вирішив негайно повертатися на батьківщину, щоб там бути похованим і щоб діти не залишилися в чужій стороні. А перед тим я почав приймати настій чаги – березового гриба. Готується він так: кидається 30 г гриба в літр кип‘ятку, приймається охолодженим по 150 г за півгодини до їди.

– Не заливається кип’ятком, а кидається в кип’яток?

– Я і трави так готую: вкидаю в киплячу воду, притискую ложкою і коли знову закипає, вимикаю. Це свого роду дезінфекція, адже чистих трав знайти сьогодні практично неможливо.

– Отже, ви повернулися й готувалися до смерті?

– Уявіть собі! Коли ще лікувався в обласній лікарні в Кустанаї, помітив, що за кілька днів до смерті приречені не скаржаться на болі. Повернувшись на Кіровоградщину, в Петроострів Новомиргородського району, я теж нічого вже не відчував. Ну, думаю, залишилося недовго. Збираю хлопців й пригощаю їх. Вони дивуються, чому це я такий щедрий, а я ж їм не кажу, що то я вже зі світом прощаюся. Так тривало два тижні. Відчуваю, що здоровий, що треба братися до роботи. Через два роки знову та ж проблема. Звернувся до земляка Миколи Леонтійовича Ткача. Коли просвітили, то виявилося, що пряма сліпа й сигмовидна кишки неначе дробом побиті – наслідок недолікованої дизентерії. Хірург, який мав оперувати, подивившись рентгенівські знімки, сказав: оперувати поки що не треба. Й направив мене в обласну лікарню. Через місяць потрапив на прийом до київського гомеопата Попова. Я дуже серйозно поставився до його рекомендацій, вивчав спеціальну літературу, довідники, конспектував, заготовляв трави. Знайомі почали називати мене гомеопатом, а я й справді міг щось порадити. Потрібно було тільки знати хворобу. Про моє захоплення лікувальними травами швидко стало відомо в Кіровограді, й до мене ледь не черга стояла. Допомагав усім, навіть дружині першого секретаря Миколи Гнатовича Самілика Ніні Іванівні. Вона замовляла в мене трав’яні збори для себе, для дочок.
– Ну, це ж був великий ризик?!

– Я розумів, що я не лікар, але щоб не нашкодити, суворо дотримувався дозування, і кожен пакетик чи мішечок збору доповнював описом, чого і скільки там є, від якої хвороби, як готувати й приймати. В дев’яності деякі зі своїх рецептів я знаходив уже в газетах.
– Поклавши руку на серце, скажіть: це допомагало людям побороти хворобу?

– Звичайно. Інакше б ніхто до мене не звертався. Ось і днями розшукала мене жінка з Німеччини. Колись вона мешкала в нашому місті і знала, що я займаюся травами. Попросила її проконсультувати. Взагалі, не треба забувати, що лікування травами тисячоліттями було основним, «хімію» почали застосовувати, починаючи із Середньовіччя, й основоположником нового методу був Парацельс, який вважаючи організм хімічним «реактором», використовував для лікування хвороб мінеральні води і численні хімічні препарати.

– Отже, не треба відмовлятися від лікарських трав?

– У багатьох країнах лікування травами узаконене на рівні з так званою традиційною медициною. У нас же його навіть не вивчають в медичних навчальних закладах. А з допомогою трав, без шкоди здоров‘ю, можна лікувати багато хвороб.

– Приходить похолодання, а з ним – і різні вірусні захворювання. Що ви можете порадити нашим читачам?

– Треба постійно зміцнювати імунітет. Найпростіший спосіб – приймати відвари шипшини, глоду, звіробою, хвоща, деревію, м’яти. Одна лише засторога – треба чітко дотримуватися дозування, яке можна знайти в довідниках. Окремо хочу звернути увагу на калину, в якій міститься багато вітаміну С. При простудних захворюваннях і бронхітах корисний настій з 40 г ягід і 200 г підігрітого меду. Приймати суміш треба після їди чотири рази на день по столовій ложці. Корисний і калиновий чай: столову ложку ягід калини залити склянкою окропу і 1-2 години настоювати, пити двічі на день по півсклянки. Як правило, калину зберігають, пересипавши цукром, а можна й усю зиму залишати її на кущі – цінність її від холоду не зменшується. Важливо також для зміцнення імунітету дотримуватися здорового способу життя, не зловживати тим, що може нам зашкодити.

Валерій М'ЯТОВИЧ