ЗДОРОВ'Я

Отець Андрій Бобрик: Волонтерське служіння дає духовну дружбу

Щовівторка вони збираються в гематологічному відділенні дитячої обласної лікарні, де лікуються онкохворі діти. Люди різного віку, професій та уподобань приходять сюди після роботи, щоб допомогти маленьким пацієнтам хоч ненадовго забути про крапельниці, процедури та біль.

Це волонтери. Малюки їх уже знають і чекають із нетерпінням. Гості приносять із собою книжки, фарби й олівці, набори для рукоділля та різні гостинці. З їхньою появою відділення наповнюється радістю. До ігрової кімнати, де зазвичай проходять заняття, поспішають і дітлахи, і мами. Одинадцятирічна Віка після «хімії» ледве ходить, але все одно просить маму відвести її до гурту. Дівчинка настільки слабка, що навіть пензлика в руках утримати не може. Але, посидівши в товаристві, радіє: ось і голова боліти перестала.

Дворічна Софійка малює, сидячи на руках у мами. Дівчинка у відділенні вже півтора місяця. Перенесла тяжку операцію, попереду ще одна. Її обличчя, як і в більшості дітей, захищає марлева маска. Поряд сидить п’ятирічна Настя, яка, незважаючи на серйозний діагноз, залишається непосидою. Вона хоче все робити одночасно: і ліпити з пластиліну, і малювати, і віршики читати.
Вадим уже майже дорослий, навчається в одинадцятому класі. Він у відділенні новачок, тому трохи ніяковіє. Хлопець не хоче ліпити чи малювати, однак із цікавістю спілкується з волонтерками – майже своїми однолітками, та священиком Андрієм Бобриком. Отець Андрій керує соціальним відділом Кіровоградської єпархії та опікується волонтерським рухом.

– Волонтерське служіння розпочалося два роки тому, – розповідає Андрій Бобрик. – Спочатку ми створили «молодіжку» – зібрання старшокласників і студентів. Допомагали дітям із психічними розладами, а згодом вирішили так само допомагати й онкохворим. Наш проект «Лист надії» переріс у тісне спілкування з пацієнтами обласної дитячої лікарні. До молоді приєдналися і представники старшого покоління: підприємці, юристи, журналісти, пенсіонери. Моя дружина Уляна, за фахом педагог, навчила робити саморобки з паперу та солоного тіста. Спочатку ми займалися з дітьми в палатах. А медсестри кажуть: «У нас же є ігрова кімната, можна проводити заняття там!». Відтоді раз на тиждень ми збираємось у гематологічному відділенні. Організовуємо дітлахам вистави, новорічні та різдвяні свята, різні посиденьки. Іноді до нас приєднуються представники громадських організацій. Наприклад, голова ГО «Серце матері» Людмила Шукрута організувала візит Діда Мороза і Снігуроньки, виступ клоунів, подарунки.
На запитання, в чому полягає волонтерське служіння та що воно дає, священик відповів:

– Спочатку я сприймав волонтерське служіння як матеріальну допомогу. Згодом зрозумів: це не лише поміч грошима. Грошей у багатьох із нас також не вистачає. Ми допомагаємо тим, чим можемо: своєю увагою, часом, почуттями. Ось що ми повинні дарувати. Старші дівчатка, які лежать у відділенні, вже подружилися з волонтерами Юлею, Олею, Світланою. Молодші теж пам’ятають багатьох і запитують: «А коли ви будете ще?» Діти й мене перестали боятися, як священика і граються, як зі своїм. З ними постійно перебувають мами, приїздять татусі та родичі. Але життя складається також зі спілкування з іншими людьми, друзями. Звісно, ми не можемо замінити найрідніших людей. Але волонтерське служіння дає духовну дружбу.
Волонтери працюють не лише в гематологічному відділенні. Вони опікуються долею покинутих немовлят і знедолених стариків у притулку «Милосердний самарянин», збирають кошти онкохворим дітям на лікування.

Приєднатися до волонтерського руху може кожен, хто відчуває в цьому потребу. Як це зробити? Приходьте у вівторок до обласної дитячої лікарні. Збір о 15.00 біля гардеробу.

Людмила МАКЕЙ