СУСПІЛЬСТВО
Григорій Чівільча: Дитяче взуття має бути зручним, м’яким, із супінатором і хорошим задником
- Останнє оновлення: 26 серпня 2015
Григорій Чівільча (на знімку) з травня 1979 року ремонтує взуття в майстерні, що в центрі Кіровограда. Навчився цьому ще в школі-інтернаті. В 1974 році навчався в ПТУ на взуттєвика-закрійника, але, зізнається, кроїти не доводиться – немає в тому потреби. Займається тим, що повертає до життя стоптане, зношене взуття ось уже 26 років поспіль. Роботою він задоволений, виконує її охоче. Хоча, каже, іноді все рівно хтось свариться. Чому? Бо ж люди різні. Угомонити скандального клієнта – завдання не з легких. Трапляються такі, що замовляють одне, а вимагають інше.
– Буває, - каже Григорій Григорович, чаклуючи над модельним жіночими босоніжками, людина не хоче розраховуватися за роботу й для того затіває скандал. Я в таких випадках просто прощаю людині.
– Кажуть що в Америці кожен сьомий мільйонер систематично здає в ремонт власне взуття. Вам мільйонери заносили колись свої стоптані черевики?
– Трапляються замовники заможні, але переважно ремонтують бідніші, ті, хто звик кожну копійку рахувати.
– Доводилося ремонтувати дороге взуття – наприклад, із страусиної шкіри?
– Ні, зі страусів, крокодилів не було. Якісна свина шкіра – то так.
– Григорію Григоровичу, а що головне у догляді за взуттям?
– Своєчасність. Треба вчасно чистити взуття, кремити, міняти набойки чи робити профілактику. Бувають такі диваки, що доношують до того, що потім доводиться півкаблука зрізати, щоб надати зрештою взуттю товарного вигляду.
– Відмовляти часто доводиться, мовляв, не підлягає вже реставрації?
– Зрідка відмовляю, а в основному дуже занедбане беру з пересторогою, що нічого гарантувати не можу.
– А буває, що клієнти відмовляються від ремонту, почувши вартість ремонту?
– Трапляється й таке, люди ж по-різному живуть.
– Скільки разів можна ремонтувати взуття, перш ніж відправити його на остаточну утилізацію?
– Усе дуже індивідуально. Тут більше залежить від легкості (важкості) ходи, а менше – від самого взуття, якщо брати середньостатистичне.
– Ви як ніхто знаєте плюси і мінуси того, що продається сьогодні у взуттєвих магазинах. Можна сказати, що краще дороге шкіряне взуття, аніж відносно дешеве із замінника?
– Не факт. Буває, що й нешкіряне – нормальної якості та носкості. Часто шкіру тонку на взуття пускають, так звану перчаточну, а буває, в людини нога широка, а взуття любить носити вузеньке – от і рветься.
– Зараз батьки купують дітям-школярам взуття. На що вони повинні звертати увагу?
– Взуття має бути в першу чергу зручним, м'яким, із супінатором і хорошим задником, щоб ніжка добре фіксувалася. Не треба купляти взуття як тісне, так і завелике, як мовиться, на виріст – ви не зекономите, а головне – можете зробити дитину калікою.
Лариса РОМАНЮК
