СУСПІЛЬСТВО

Руслан Стадніченко: У програмах кандидатів мають відображатися проблеми суспільства та шляхи їх розв’язання. Поки що я таких програм не бачу

Нещодавно у Кіровограді презентували результати десятиденного соціологічного дослідження Центрально-Української соціологічної лабораторії. Кандидати соціологічних наук Едуард Клюєнко та політичних наук Руслан Стадніченко (на знімку) і молоді науковці Олена Дмитренко та Євгенія Ткаченко зупинилися на основних питаннях, винесених для вивчення громадської думки.

Зокрема, йшлося про муніципальні проблеми (стан доріг і тротуарів, благоустрою, засмічення, корупція влади, погане освітлення вулиць, безпритульні собаки, погана робота місцевого транспорту, занедбаність Набережної, брак дитячих та спортивних майданчиків), невідкладні завдання для нового міського голови (ремонт доріг та тротуарів, подолання корупції), а також про можливих переможців партійних перегонів у Кіровограді на час опитування (початок серпня): Блок Петра Порошенка набирає 12,1 %, «Батькіщина» – 10,7 %, «Самопоміч» – 8,7, Опозиційний блок – 8,2 %, Радикальна партія Ляшка – 6,8, Правий сектор – 4,6%, ВО «Свобода» 4,4 %, Народний фронт – 

2,9 %, УДАР – 1,7%, Партія пенсіонерів – 1,2 %. Не залишилося осторонь також питання про зміну назви обласного центру. Якби найближчої неділі проходив референдум із перейменування, то за назву Єлисаветград проголосували б – 40,2 % (переважно жінки, молодь), за Златопіль – 5 % (чоловіки, старшого віку) і за Інгульськ – усього 3,5 %. Озвучили соціологи й «мерські рейтинги». Симпатії при голосуванні за міського голову найближчим часом розподілилися б так: А. Табалов –
14,7 %, А. Стрижаков – 13,9 %, М. Березкін – 4,1 %, Л. Онул – 3,2 %, С. Васильченко – 0,9 %, О. Чорноіваненко – 0,4 %.
Для уточнення деяких моментів опитування, ми запросили до розмови одного з учасників вивчення громадської думки, викладача КДПУ імені В. Винниченка Руслана Стадніченка. Розпочалася ж розмова з того, наскільки затребувана нині подібна соціологія і наскільки вона відповідає дійсному стану речей.
– Це реальні наукові дослідження, – наголосив науковець, – вони потрібні для того, щоб не вводити в оману пересічного виборця «фейковими» даними. Уже зараз є «дослідження», які показують, що 3,5 відсотка не визначилися. Це повний абсурд, зазвичай в Україні невизначених – як мінімум, четверта частина. В Кіровограді ми зафіксували половину таких.

– Пане Руслане, кого з політиків ви консультуєте на предмет реальної статистики?

– Усіх, хто хоче знати дійсний стан справ.

– Упопередні роки дуже помітним було, як один соціолог дуже тісно спів-працював з облдержадміністрацією. Він робив дослід-ження на її замовлення, а фактично підводив громадську думку до того, що представник влади має виграти вибори.
– Я б не хотів давати комусь оцінку з точки зору його співпраці з кимось. Тим паче, що, скажімо, Едуард Клюєнко, (керівник Центрально-Української соціологічної лабораторії. – Авт.), починаючи з 1993 року, співпрацював з усіма адміністраціями, це перше. Я, як науковець, оцінюю його роботу, як професіонала. Він усім, зокрема й чинним керівникам, Кузьменкові-Чорноіваненкові надає консультації й допомагає із соціологією. Більше того, якщо з року в рік до нього звертаються перші особи області, то це показник кваліфікованості й професіоналізму. До того ж він співпрацює і з міжнародними, зокрема, з європейськими організаціями. Є багато неполітичних досліджень, які він здійснює протягом чотирьох-п'яти років.
– Він проводив думку, що більшість людей хоче бачити Ларіна на посаді «губернатора».

– Уточню, облдержадміністрація замовила йому дослідження: «Який рівень довіри до керівників – колишніх і чинних?». Фіксувався рівень довіри. До слова, потім адміністрація давала дозвіл на озвучення цієї інформації, і результат виявився невтішним для неї.

– Чому тоді окремі районні газети надрукували на першій шпальті інформацію про те, що сьогодні більшість хочуть бачити Ларіна керівником області? Чи не є це якоюсь спільною грою політики й соціології?
– Це елементарна річ. Кожна людина бере із соціології те, що саме їй імпонує. В тому числі і ЗМІ взяли з нашого дослідження те, що їм вигідно. Це їхнє право. Тобто не в усьому соціологія винна.
– Ваше ставлення до використання соціології в політичних іграх?
– Щоб нас не використовували, ми керуємося виключно науковим підходом. Ми беремо вибірку. Для цього потрібна чимала кількість людей. І все одно відбракованих анкет 10-12 % як мінімум. Щоб уникнути фальшування на рівні опитування, є ще й контролери, котрі роблять обдзвони – це механізм протидії недобросовісним. І якщо хтось погано спрацював, його більше не залучать до цієї роботи. Опитування 400-600 чоловік для такого міста як Кіровоград – це абсолютно нормальна вибірка.
– Які тенденції, виявлені в ході останнього соціологічного дослідження здивували особисто вас?

– Для мене несподіванкою стала поява Андрія Табалова на першому місці. Скільки його обстрілюють зусібіч, а він – перший… Для мене це незрозуміло.

– А рейтинг Чорноіваненка – всього 0,4 відсотка?

– Неочікуваний. Він свідчить про те, що голова облради ще не працював з виборцем, він ще не впізнаваний.
– Чи можна стрімко наростити впізнаваність?
– Варіант – спільний кандидат кількох (бодай двох) перших у рейтингу партій. Якщо домовляться, приміром, БПП і БЮТ, або БПП і «Самопоміч», чи «Самопоміч» і БЮТ. Як мінімум, це варіант для того, щоб пройти у другий тур.

– Які партійні несподіванки стали для вас відкриттям?

– «Народний фронт» здав позиції по всій Україні. Причину треба шукати в ставленні до Арсенія Петровича. Негативне ставлення до лідера партії йде від цін на газ, від інших економічних показників. Як відомо, до нього «прив’язали» ще й падіння гривні, за яку власне відповідає голова Нацбанку Гонтарєва. Що стосується низького рейтингу УДАРу, то це насамперед наслідок злиття партій. А ось «Батьківщина» пройшла глибоку кризову яму і нині спостерігається серйозний ріст її популярності. Це тому, що там реально діє статут і розвивається партійна структура. УДАР цього не врахував: у них немає надійних членів партії, вірних людей, це їм не дозволило відновитися. Хоча сам по собі Кличко – не найгірший з людей.
Узагалі, трійка лідерів складається сьогодні з БПП, «Батьківщини» та «Самопомочі». Якщо вони домовляться про спільні дії, то впливатимуть на муніципальну політику найбільшою мірою. Але, як свідчать багаторічні спостереження, відсотки, що ми бачимо нині, можуть різко змінитися напередодні і в день виборів.

– Пане Руслане, як ставляться партії до ваших досліджень?

– Їм вони часто не подобаються. Запитують, чому у них такий низький рейтинг. Відповідь одна: працюйте краще.
– Що мали б робити партії для залучення до виборів молоді?
– Це питання, над яким б’ються політологи від виборів до виборів, а молодь привести на голосування так нікому й не вдається. Хтось навіть намагається спокусити пивом, але якщо говорити серйозно, то, певно, має визріти якась інтернет-соціальна потреба. Має з’явитися запит. Мобілізація молоді забезпечить інші результати голосування.
– На вашу думку, наскільки визначальними під час осінніх виборів будуть гроші?

– На жаль, будуть дуже багато важити. Люди за винагороду здатні віддавати свої голоси. Шкода, але це так.

– Тобто і вибори-2015 не будуть чистими?

– Вони будуть доволі брудними. Чим бідніша країна – тим брудніші вибори. У нас сильний соціальний розрив між крупним капіталом і бідними. Знищується середній клас, тож гроші здатні зробити багато. Думаю, що технології використовуватимуться різноманітні. Навіть просто багата людина не завжди церемониться з вибором шляхів проникнення у владу. А мультимільйонерам ще важче утриматися від спокуси купити собі «хлібне» місце. На думку нашої бізнес-еліти, влада – то крісло, доступ до бюджету. Це дуже хибна думка. До слова, це ще одна причина, чому молодь не йде на вибори – вона не бачать у них сенсу. Молодь прагне голосувати за перспективу. Це принциповий момент. Старше покоління вміє вибачати, давати резерв довіри. Часто матеріальну допомогу воно сприймає як благодійність. Хоча яка тут благодійність, коли за неї треба розрахуватися власним «голосом». Благодійність – це коли нічого не вимагається навзамін. Тут багато чого пояснюється тим, що якщо в 1991 році ми входили до десятки найрозвиненіших країн, то нині Україна входить у десятку найбідніших держав світу.

– Ви особисто вже знаєте, за кого віддасте голос на «мерських» виборах, і чи визначилися із симпатіями стосовно партій?

– Мене давно професійно цікавлять програми конкретних кандидатів і партій. У них мають відображатися проб-леми суспільства та шляхи їх розв’язання. Поки що я таких програм не бачу, тому на ваше запитання зарано давати відповідь.

Лариса РОМАНЮК