СУСПІЛЬСТВО

Лілія Горлова: Я не розумію правоохоронні органи – державі завдаються збитки, а їхньої реакції – нуль

Наша газета неодноразово писала про зловживання керівництва кіровоградського держпідприємства «Кіровоградстандартметрологія». Воно укладає сумнівні угоди, звільняє неугодних йому працівників тощо. Кілька днів тому черговим безробітним стала головний бухгалтер Лілія Горлова. Ми розшукали її й попросили відповісти на наші запитання. 

– У ДП «Кіровоградстандартметрологія» я почала працювати з червня 2010 року, – каже Лілія Олексіївна. – Службові обов’язки виконувала сумлінно, тож претензій до мене не було ні в керівників, ні в міністерства. Ці претензії з'явилися з призначенням на посаду директора О. Середи. Він заявив, що в міністерстві йому дозволили поміняти на підприємстві, кого він захоче. Нібито навіть порадили звільнити мене з роботи, а якщо я не піду за власним бажанням, то постаратися відкрити проти мене кримінальне провадження. Я зрозуміла, з ким маю справу й що на мене чекає. 

– Ви здогадуєтеся, чому вас треба було замінити іншим працівником?
– Звичайно. З приходом Середи в нас почали робитися дивні речі. Наприклад, видавалися великі премії, які треба було повертати.
– Яким чином?
– Кожен начальник збирав їх у своїх підлеглих. Я про це знаю не з чуток, бо хто не хотів цього робити, врешті-решт був би звільнений за нібито «систематичне невиконання своїх обов’язків». Я з цього приводу навіть зверталася в міністерство. Ще укладалися сумнівні угоди. Скажімо, держфінінспекція, роблячи в нас ревізію, не змогла провести зустрічну перевірку з приватним підприємством «Віра-Сервіс», якому було перераховано за вказівкою директора за нібито надані послуги понад сто тисяч гривень. З'ясувалося, що зазначені в договорі телефон та адреса підприємства – липові. Коли під час перевірки я зателефонувала в податкову, мені повідомили, що в цій фірмі числяться всього три працівники – директор, головний бухгалтер і секретар.
– Але ж роботи були виконані.
– Так. Тільки нашими працівниками, а не фірмою, якій переказали кошти.
– Це було більше року тому. Фірму й досі не знайдено?
– Як стало мені відомо, працівники міліції її розшукали, й там нібито підтвердили, що роботи не виконували, що мали виконати пізніше, але в матеріалах кримінального провадження, розпочатого за результатами фінансової перевірки, фірма «Віра-Сервіс» навіть не згадується – там ідеться тільки про перевищення витрат при закупівлі меблів для кабінету директора та підробку документів. Узагалі, мене дивує, як ведеться слідство. За рік нічого не зроблено. Більше того, його закривали і тільки завдяки зверненням працівників було скасовано постанову про закриття.
– Тобто директору держпідприємства ніби кажуть: продовжуй у тому ж дусі.
– І він укладав і продов-жує укладати подібні угоди. Минулого року почалися роботи з утеплення лабораторного корпусу. Усі бачили, що були задіяні наші працівники, а кошти в розмірі близько чотирьохсот тисяч гривень були переказані іншій уже фірмі.
– А що це за угода про купівлю котлів?
– Весною нинішнього року, не зважаючи на те, що порушено кримінальне провадження за фактом фінансових порушень, директор укладає договір з однією з луганських фірм на поставку котлів: два котли – по 120 тисяч гривень, і два котли – по 30 тисяч гривень. Разом 300 тисяч гривен. Згідно зі Статутом підприємства, директор не має права укладати договори вартістю понад 200 тисяч гривень, тож, щоб обійти цю вимогу, обманути міністерство, директор розбив договір на два. Я писала йому, що цього робити неможна, але ж мою записку навіть не зареєстрували. Щоб не було доказів. До слова, інколи мені доводилося спілкуватися з нашим керівництвом, надсилаючи листи через пошту.
– Чому саме луганська фірма була обрана?
– Мені важко відповісти, бо в Кіровограді продаються котли такої ж потужності значно дешевше. Далі під виглядом турботи про умови праці, також навесні нинішнього року було укладено ще одну угоду – про поставку меблів вартістю близько тридцяти тисяч гривень.
– Не зважаючи на те, що ще триває слідство за фактом перевищення ліміту на закупівлю меблів минулого року?
– Так. Я написала йому листа: так робити не можна, є норми, стілець не можна купувати дорожче встановленого ліміту і так далі.
– Але ж ви підписували фінансові документи?
– Ні. Ні тоді, коли купувалися котли, ні тоді, коли купувалися меблі. Ці оборудки підганялися під мою відсутність на підприємстві. Позавчора, коли я вийшла на роботу, побачила договір на будівництво котельні однією з фірм, що вже фігурували раніше, вартістю 174 тисячі гривень. Як на мене, триває елементарне розбазарювання коштів, підтвердженням чому може бути й неповернення депозиту з банку «Фінанси і кредит». На початку року директор пролонгував договір, хоч банк уже тоді був проблемним. Депозит не повернуто досі й не відомо, коли це буде зроблено, а відповідальність за неповернення директор переклав на мене.
– А ще ж треба врахувати оборудки з фірмами-невидимками.
– Виконуючи за них роботи своїми силами, підприємство несе збитки. При попередніх керівниках такого не було. Щоб директор підробляв міністерські документи – та про це й мови не могло бути раніше, а Середа це робить, і ніхто не реагує.
– Я гадаю, що Середу треба рятувати від неприємностей…
– Я не розумію право-охоронні органи – державі завдаються збитки, а їхньої реакції – нуль. Середа постійно порушує контракт і відповідальності не несе.
– А вас звільнив…
– Знаєте, якщо мій наступник погоджуватиметься з усіма оборудками директора, він відповідатиме разом з ним. А щодо мене, то я, звичайно ж, боротимуся проти звільнення мене за статтею. І є гарний прик-
лад: двох звільнених Середою працівників суд поновив і примусив сплатити їм кошти за вимушені прогули. Тож поборемося. Я вірю, що не всі судді продаються.

Валерій М'ЯТОВИЧ