СУСПІЛЬСТВО
Тарас Чухліб: Сьогодні ми стаємо або мазепинцями, або путінцями – третього не дано
- Останнє оновлення: 25 листопада 2015
Громадські слухання з питання перейменування Кіровоградської області, що пройшли в бібліотеці імені Чижевського, засвідчили неабиякий інтерес до теми. Зал ледь умістив охочих долучитися до процесу. Однак слухання мали дорадчий характер, отже усі озвучені пропозиції передано для їх подальшого розгляду у Верховній Раді України.
Учасники слухань (лише на виступ записалося близько тридцяти) пропонували десятки варіантів майбутнього імені області: Єлисаветградська, Центрально-Українська, Інгульська, Златопільська, Козацька, Скіфська, Улицька тощо. Аналіз абсурдності чи недолугості окремих із них облишмо фахівцям, ми ж подамо лише уривки окремих виступів.
– Прийшов той час, коли варто визначитися, чому ми так погано живемо? – розпочав «марафон» ідей голова Наглядової ради науково-виробничого підприємства «Радій» Євген Бахмач, котрий раніше організовував мітинги під міськрадою на підтримку назви самого обласного центру «Єлисаветград». – Не даремно народна мудрість твердить, як ти човен назовеш, так він і попливе. Історична назва нашого міста – Єлисаветград, понад 150 років місто іменувалося ім’ям святої Єлисавети. Відтак область має бути Єлисаветградська. У наших мізках – каша, і ми потребуємо небесної покровительки, яка б нас підтримала і ми побудували б нормальне життя. Ця назва має біблійське коріння, а ще багато людей носили ім'я на честь святої, зокрема, не лише російська імператриця Єлизавета, а й, наприклад, королеви Британії.
Йому заперечив кандидат історичних наук Юрій Митрофаненко, мовляв, директори заводів не повинні розповідати науковцям, філологам, які походження мають ті чи інші назви. А пенсіонер Станіслав Пересипко, попередньо подякувавши Євгену Бахмачу за допомогу в скрутних життєвих обставинах, засудив його за те, що той упустив важливі аспекти.
– Зважаючи на війну, головне – зміцнення держави, – сказав ветеран, – і назва області має цьому сприяти також. Щоб відбити бажання ворогів розбудовувати Новоросію, слід відмовитися від Єлисавети. Наші землі – це землі Запорізької січі, і моя пропозиція – Козацька область.
На думку командира 40-го батальйону підполковника Віктора Почерняєва, область може називатися будь-як, але місто має бути Єлисаветградом. Це миттю викликало обурення й осуд інших присутніх в залі військовослужбовців, однак це не завадило підтримати військового члену спілки ветеранів Афганістану Олександру Леськіву.
– Панове, ми не те обговорюємо, – нагадав прихильникам назви «Єлисаветград» викладач КДПУ і громадський активіст Олександр Ратушняк, – назву міста ми проїхали: міська рада вже передала всі версії стосовно назви Кіровограда. Стосовно ж області, пропоную назвати її Інгульською.
Його підтримала професор КДПУ Світлана Ковтюх.
– Це відповідає історичним, геграфічним, творчим, культурним та іншим маркерам, – сказала вона. – Не треба нам ні потьомкінської Златопільської області, ні царської – Єлисаветградської.
Викладач історії ПТУ № 36 з Новгородки Ірина Марусинська, журналіст і депутат з Новомиргорода Олена Белінська також вважають, що область мала б бути Златопільською. За цю ж назву після словесної перепалки з залом виступив і єпископ Олександрійський Боголєп (УПЦ Московського патріархату).
Колишній учасник АТО, нині – радник голови Олександрійської РДА з питань АТО Олександр Росовський «за» Центрально-Українську область. Він проти Єлисаветградської, адже саме з однойменної фортеці свого часу йшли війська на війну з козацтвом. Його однодумцем ситуативно став громадський активіст Максим Запорожець: щоб зберегти самостійність держави і життя хлопців в АТО, вважає, область слід назвати Центрально-Українською.
– Імперські назви не пройдуть, – був безкомпромісним голова обласної організації «Асоціація політичних наук» Дмитро Сінченко, і запропонував зосередитися виключно на українських. У нього їх дві – Центрально-Українська і Скіфська. Скіфський орел, зображений на гербі нашої області, може стати візитною карткою нинішньої Кіровоградщини, «це те, що може нас ідентифікувати». Але, сказав пан Сінченко, може бути й Улицька область, з огляду на те, що колись наші землі населяли уличі.
Краєзнавець Юрій Матівос порадив скористатися досвідом Закарпатської та Волинської областей, де центри мають іншу назву, й запропонував свій варіант – Поінгулля.
– Як на мене, то я б назвав цю область Івано-Мазепинською, на зразок Івано-Франківської, – сказав столичний гість, директор Науково-дослідного інституту козацтва Тарас Чухліб (на знімку вгорі), продемонструвавши на давніх картах, що сучасна Кіровоградщина – це території розселення козаків. – Це ріже слух, комусь смішно, але товариство, сьогодні ми стаємо або мазепинцями, або путінцями, третього не дано.
Як бачимо, як і при виборі назви обласного центру, так і при виборі назви самої області кіровоградці знову виявилися неспроможними запропонувати варіант, що об’єднав би більшість із них, а відтак знову питання перейменування віддаємо уряду, народним депутатам. Тобто тим, хто в цій області не живе і кому в принципі байдуже, як вона називатиметься.
Лариса РОМАНЮК. Фото автора.
