СУСПІЛЬСТВО

Олексій Голубовський: Ревнивців, які хочуть перевірити своїх дружин на вірність з допомогою детектора брехні, я відправляю до психолога

Кіровоградець Олексій Голубовський – поліграфолог. Упродовж уже декількох років він перевіряє людей на щирість з допомогою поліграфа (ці пристрої ще називають детекторами брехні). Кореспондент нашої газети розпитав у Олексія, що спонукало його опанувати це ремесло, які питання йому доводилося з’ясовувати з використанням детектора брехні та чи може допомогти поліграфолог сімейним ревнивцям.

– Що змусило мене зайнятися поліграфологією? – перепитав Голубовський. – Звичайне намагання до саморозвитку…

Олексій розповів, як, працюючи радником із безпеки в одній з кіровоградських приватних компаній, запропонував керівництву обзавестися детектором брехні і з його допомогою перевіряти співробітників (чи не розкрадають вони, бува, хазяйське добро) та претендентів на роботу (чи не алкоголіки вони, чи не наркомани, чи не мають зв’язків із кримінальним світом). За словами Голубовського, начальство цю ідею сприйняло спершу скептично. Утім, він цьому й не здивувався, адже комерсанти зазвичай прораховують свої вигоди і ризики до копійки, а тут – пропозиція добряче витратитися тільки на апарат (на теперішні гроші поліграф коштує не менше ста тисяч гривень). Та минуло кілька місяців, і компанія направила Голубовського на курси поліграфологів у столицю (там організацій, що навчають цьому, вистачає) та купила детектор брехні.

– У фірмі, куди я потрапив, беруть на навчання не всіх, хто побажає, – сказав Олексій Голубовський. – Перевагу надають дипломованим психологам та тим, хто має пристойний досвід роботи з людьми.

Отже, вивчившись на поліграфолога, Голубовський продовжив роботу у тій же кіровоградській компанії уже з використанням детектора брехні. Перевіряв як претендентів на роботу, так і вже працюючих. Перевірки співробітників в основному носили профілактичний характер (щоб з’ясувати, чи не крадуть співробітники, приміром, канцтовари та мило з туалетів, чи не купують вони «лікарняних», аби продовжити собі відпустки). Іноді підставою для перевірок із допомогою поліграфа були й конкретні випадки нестач на підприємстві. Наприклад, пального. А якось штатний поліграфолог Голубовський допоміг компанії знайти винних у витоку назовні комерційної інформації. Іншого разу – з’ясувати, що до розбійного нападу на один з підрозділів компанії причетний її ж працівник (ця інформація дуже знадобилася міліції).

– Про результати перевірок доповідав тільки керівництву, – підкреслив Олексій. – Це ж, можна сказати, агентурні дані.
На запитання, чи не змінився морально-психологічний клімат у компанії після того, як її керівництво запровадило перевірки персоналу з допомогою детектора брехні, Олексій Голубовський відповів так:

– Болісно сприйняли це менеджери вищої ланки. Особливо ті, які за багато років участі в управлінні компанією здружилися з її керівником. Але ж треба розуміти: дружба – дружбою, а бізнес – бізнесом.

А що ж, власне, являє собою, перевірка з використанням поліграфа? Ось що розповів про це Олексій Голубовський. Спершу поліграфолог проводить попередню співбесіду з, так би мовити, об’єктом дослідження. У її ході спеціаліст має з’ясувати, як, наприклад, водієві підприємства, підозрюваному начальством у крадіжці ста літрів бензину, бачаться причини цієї нестачі пального. Потім, при перевірці з допомогою детектора, цей водій, звісно ж, дотримуватиметься версії, висловленої під час попередньої співбесіди. А оператор поліграфа з’ясує, чи щирий той. При цьому поліграфолог не повинен ставити прямих запитань типу: «Це ви украли ті сто літрів бензину?». Запитання мають формулюватися приблизно так: «Чи крали ви щось протягом свого життя?».

– Почувши таке, людина, яка, наприклад, у далекому дитинстві поцупила у батька карбованця, одразу пригадає, як їй влетіло за це, – упевнений Олексій Голубовський. – Звісно, якщо ця людина – соціально свідома. Людська пам'ять – явище унікальне, вона тримає усе, що колись викликало стрес.

Як пояснив Голубовський далі, поліграф реагує на фізіологічні процеси, які виникають в організмі людини, коли вона лукавить (підвищується кров’яний тиск, частішає серцебиття і т. п.). На запитання ж, чи можна обманути детектор брехні, він відповів:
– Результат великою мірою залежить від рівня підготовки поліграфолога. До речі, про якість нашої роботи. Не вірте тим, хто каже, що години достатньо для перевірки на поліграфі. Потрібно як мінімум дві.

Також Голубовський пояснив, чому він тепер – незалежний спеціаліст із поліграфології (працює на апараті «Крис»):
– Якщо працюєш у штаті якоїсь компанії, тебе намагаються використати як кишенькового поліграфолога, а поліграф – як паличку-вистукалочку. Приміром, керівник, запідозривши когось у крадіжці, може тиснути на поліграфолога, щоб той підтвердив винуватість тієї людини. Або може просити давати працівникам загальні оцінки типу: гарна чи лиха це людина. Я цим займатися не хочу.
На запитання, чи не зазнав він професійної деформації за кілька років поліграфологічної практики, Голубовський відповів:

– Ні. Нікого не намагаюсь піймати на брехні. До речі, я раніше, упродовж двадцяти років, у правоохоронних органах служив, але ж не ставлюся до всіх людей як до потенційних злочинців.

Що ж до питань, в які Голубовському доводиться вникати як незалежному поліграфологу, він повідомив таке:

– Люди звертаються з бідою. Наприклад, знаю про такий випадок, що трапився у столиці (про випадки зі своєї практики Голубовський відмовився розповідати з етичних міркувань. – Авт.). З помешкання родини зникло з півкілограма срібла. Мати запідозрила дочку та її друзів і звернулася до поліграфолога, щоб той перевірив їх на щирість. Друзі дочки уже досягли повноліття, тож погодилися на перевірку без згоди батьків. І перевірка показала, що вони – непричетні до крадіжки. Тим часом десь запропастився співмешканець замовниці перевірки. Жінка зрозуміла, що він її й обікрав.

Нерідко до Олексія Голубовського дорослі приводять своїх дітей, щоб він з’ясував, чи не вживають вони наркотиків. Поліграфолог допомагає й у цьому.

– А якщо хто хоче з допомогою детектора брехні отримати доказ зради іншого члена подружжя? – поцікавився автор цих рядків.

– У більшості випадків такі прохання виникають не через зраду, а через недовіру, – сказав Голубовський. – У таких ситуаціях я раджу ревнивцям спершу звернутися до психолога, щоб той допоміг їм розібратися у сімейних проблемах. Багато хто прислухається до мене. Якщо це не допомагає – прошу на перевірку на поліграфі.

На завершення розмови з Олексієм я поцікавився, як той ставиться до телепередачі «Детектор брехні».
– Там лунає багато запитань, яких професіонал-поліграфолог публічно не ставитиме. Наприклад: «Ви займалися сексом зі своїм свекром?». Але я розумію, що та передача – це шоу. Хоча вона й підриває довіру до нас, поліграфологів.

Віктор КРУПСЬКИЙ