СУСПІЛЬСТВО
Тетяна Валько: Своїх вихованців ми переконуємо, що вони є рівними з-поміж рівних
- Останнє оновлення: 02 грудня 2015
Працювати в інтернаті для дітей-інвалідів зі складними захворюваннями опорно-рухового апарату та різним ступенем розумової відсталості – справжнє подвижництво. Усвідомлення цього приходить відразу, коли ти переступаєш поріг Знам’янського дитячого будинку-інтернату ІІІ-ІV профілю, де виховується 120 інвалідів дитинства. Та всі, і вихованці і персонал, живуть тут однією дружною родиною.
– Для роботи з нашими підопічними ми обираємо нові особистісно-орієнтовані технології, розроблені та апробовані у європейських країнах методи комплексної реабілітації дітей з особливими потребами для встановлення соціальних зв’язків між ними, – розповідає директор інтернату заслужений працівник соціальної сфери Тетяна Валько. – Пізнавально і весело проходить їхнє життя в інтернаті попри фізичні вади. Організовуємо для них виставки, ранки, концерти, відзначаємо разом українські народні свята. При цьому допомагаємо відчути впевненість у своїх силах, інтегруватися в суспільство, переконуємо, що вони є рівними з-поміж рівних.
Велику увагу педагоги приділяють розвитку дрібної моторики рук дітей: залучають до ліплення, малювання, конструювання тощо, а це сприяє підвищенню їхньої мовної і загальної рухової активності, формуванню вищих рівнів пізнавальної діяльності.
Успішному виконанню будинком-інтернатом своїх завдань сприяє підтримка меценатів, благодійників.
– Ми плідно співпрацюємо з Українською Православною Церквою США, представником якої є єпископ, Директор Консисторії Владика Даниїл, – продовжує Тетяна Іванівна. – Церква допомагає створювати естетичні умови утримання вихованців, забезпечує одягом, а чотири роки тому подарувала автобус «Mercеdes-benz», і тепер діти подорожують Україною, побували в багатьох визначних місцях. Нинішнього року наші друзі за свій кошт замінили 47 вікон та 8 балконних дверей. Владика Даниїл спілкується з кожною дитиною, прививає їм почуття гуманності, духовності і любові до людей, природи, життя.
А ще велику увагу інтернату приділяє добродій Зевлевер. У листопаді Сергій Михайлович профінансував операції та лікування вихованки закладу Тані Єсепчук, яка має тяжкі вроджені вади. В числі благодійників інтернату – і Кіровоградське відділення міжнародної благодійної організації Армія Спасіння (придбало мікроавтобус «Газель»), виконавчий директор Кіровоградського регіонального громадсько-просвітницького товариства «Православна Просвіта» Антоніна Павловська та інші.
Вихованці цього будинку-інтернату раді усім гостям. Запам'яталася глухоніма Каріна Тарасова, яка через тяжку хворобу весь час проводить у ліжку. Вона зустріла мене посмішкою і жестами запросила посидіти біля її ліжка. Не забути й дівчинку, хвору на ДЦП. Вона прочитала мені свої вірші, де є і такий рядок: «Я вас вітаю, люблю, пізнаю, бо ми живемо в одному краю». А інвалід на візку Вадим Зеленський поділився зі мною мрією завести сім’ю, любити дружину та варити для неї смачні борщі, поратися по господарству, ось тільки б ногами землю відчути...
Анатолій САРЖЕВСЬКИЙ
Фото автора та з архіву дитбудинку-інтернату
