30червня2026

ГАРЯЧІ
ГОЛОВНА СУСПІЛЬСТВО Назар Гриценко: Миколайчик не зміг дістатися туди, де іде війна, тому ми передали книги для діток солдатами, бо вони нікого не бояться

СУСПІЛЬСТВО

Назар Гриценко: Миколайчик не зміг дістатися туди, де іде війна, тому ми передали книги для діток солдатами, бо вони нікого не бояться


Назара Сергійовича Гриценка батьки виховують справжнім патріотом України. Про це свідчить не лише його козацький оселедець на милій голівці, а й чітка життєва позиція: ділитися тим, що маєш, із тими, хто цього потребує.

– Назаре, а хто тобі таку гарну зачіску зробив? – цікавлюся.

– Це тато, – протягує хлопчик і додає: – Вона зветься «козачок».

– Чула, що ти нещодавно ходив у книжковий магазин «Буки» і щось туди відніс.

 Ми туди віднесли грошики, – спроквола розповідає Назар, у якого в руках щойно з’явилася свіжа цукерка і він конче мусить з нею розібратися. – Ми їх узяли вдома. Вони лежали у свинці. Свинка – це така скарбничка. Спочатку я туди довго вкидав грошики і збирав їх на книжечки.

Тут з’ясовується, що у свої три з половиною рочки Назар не лише любить слухати казки, які йому щодня читають мама й тато, а й сам знає букви, охоче їх називає, ще й щоразу згадує слово, на задану літеру. Словом, спілкуватися з ним – суцільне задоволення.

Згодом я дізнаюся те, заради чого власне й напросилася на інтерв’ю, – що напередодні Святого Миколая, Назар, довідавшись про існування знедолених дітей, вирішив передати згадані книжечки малюкам із дитячого будинку прифронтової зони. Ось так він долучився до ініціативи «Армії SOS» та «Громадської варти».

– Бо Миколайчик, – каже малий, – не зміг дістатися туди, де стріляють, де іде вій-на, тому ми з мамою (на знімку) на всі мої гроші купили казки і передали книги для діток із Донбасу солдатами, бо вони ж нікого не бояться. Солдати замість Святого Миколая вночі тихенько підклали книжки дітям під подушки…

Трішки відволікаючись на комп’ютерні стрілялки, Назар пояснює, що він не тільки дітям допомагає. Раніше він уже здавав власні кошти на автомобіль для військових. На запитання, де він бере гроші, пояснив, що нині він ходить у садок («Це – як на роботу у дорослих») і за це йому мама й тато дають копійки і не тільки…

Насамкінець хлопчик розповів, що він зустрічатиме свята у дитячому садочку разом із друзями Артемом та Тимофієм, він уже добре підготувався до зустрічі Нового року, вивчив віршик для Діда Мороза. Навіть тихенько-тихенько розповів мені його.

Лариса РОМАНЮК.
Фото автора