СУСПІЛЬСТВО

Прозвітували передчасно, але й допомогли…

Волонтери і журналісти вже давно стали зв’язковими між владою, громадою й учасниками АТО та їхніми родинами. Не тільки тому, що владу іноді, на жаль, треба «тицьнути носом», щоб вона звернула увагу на ту чи іншу проблему, а й просто тому, що можливості її не безмежні, й часто спільними зусиллями легше тримати на контролі та вирішувати питання забезпечення військових та їхніх рідних. Не завжди звернення волонтерів до громадськості щодо допомоги тій чи іншій сім’ї свідчать про бездіяльність чиновників, хоча й не без того…

Так сталося й зі зверненням через соціальні мережі запорізьких волонтерів, які повідомили, що в такі морози родина військового з Кіровоградської області залишилася без дров. У понеділок ми зв’язалися телефоном із дружиною військового 55-ої окремої артилерійської бригади Віталія Оперчука, Вірою Олександрівною, аби дізнатися, чи це дійсно так. Адже непоодинокі випадки, коли користувачі соцмереж із найкращих міркувань поширюють інформацію, м’яко кажучи, не першої свіжості, що вже давно втратила актуальність. Але в даному випадку ситуація справді потребувала реагування: дров, за словами, жінки залишилося на два дні. Хоча напередодні до неї телефонували наші колеги й керівник обласного центру надання допомоги учасникам АТО та відомий в області волонтер Вадим Нікітін, а також приїздив радник голови Кіровоградської райдержадміністрації з питань координації, забезпечення надання пільг та реалізації прав учасників Антитерористичної операції Євген Шкваренко.

Нам Вадим Леонтійович повідомив, що отримав від Євгена Шкваренка листа, в якому його запевнили, що дружина Віталія Оперчука отримала від районної влади матеріальну допомогу на дрова в розмірі трьох тисяч гривень, ще тисячу гривень виділила сільська рада, а також раніше вже дровами допомогала місцева громада. Але пообіцяв перевірити цю інформацію особисто, що й зробив уже наступного дня, пересвідчившись, що все не зовсім так добре, як написано.

Заради справедливості зазначимо, що матеріальну допомогу від районної державної адміністрації Віра Олександрівна дійсно отримала, але 500 гривень витратила на ліки для доньки-інваліда. А 2500 гривень тримала для того, щоб запастися дровами, але цього не вистачило б, бо до їхнього села привозили дрова по чотири тисячі гривень за причеп. Тому чоловік і звернувся до волонтерів. Тисячу гривень від сільради на момент нашої розмови не отримувала, того дня їй тільки запропонували написати заяву на виділення відповідної матеріальної допомоги. Але це вже, як кажуть, деталі. Головне, щоб родина таки отримала кошти, про які наперед прозвітували. Про дрова, які вже нібито також отримувала від громади села, Віра Олександрівна чула вперше. Це може зійти за правду, якщо вважати такими кілька деревин, які дозволила спиляти сусідка.

– Ніяких дров ми раніше не отримували, – дивується почутому співрозмовниця. – Ці, що ще лишилися, з чоловіком заготовляли самі, коли він приїздив на кілька днів у відпустку, – сусідка дала спиляти дві деревини. Але сьогодні мені особисто телефонувала Алла Іванівна Поліщук (голова Кіровоградської РДА. – Авт.) і пообіцяла, що до завтра дрова будуть. Зять сільського голови щойно також привіз кілька відер вугілля про запас.

Алла Поліщук даного слова дотримала, того ж дня родині привезли дрова. Проте є ще одна проблема, про яку ми дізналися від Віри Олександрівни в ході розмови: ще в грудні вона подала документи на оформлення субсидії, але відповіді так і не отримала. Відразу зазначимо для дуже вразливих чиновників, що це була не скарга, жінка просто поцікавилася в автора як у поінформованої людини цим питанням. Бо сама Віра Кокуш дуже хвилюється, що додає людям клопоту, і в районі та сільраді на неї можуть образитися… Тому взагалі просила нічого не писати. Та, зрештою, все, як кажуть, закінчилося «хепіендом», тож писати навпаки варто, щоб подякувати за оперативність усім причетним до вирішення принаймні однієї проблеми однієї окремо взятої родини, й обнадіяти інших. А також, можливо, це послужить прикладом для тих чиновників, які в подібних випадках реагують відписками. Так, для прикладу, як розповів керівник Центру допомоги учасникам АТО Вадим Нікітін, у Кіровограді на сьогоднішній день вдові загиблого учасника Антитерористичної операції з двома дітьми теж нічим опалювати будинок. Ще двоє учасників АТО також потребують твердого палива, але міські чиновники на його звернення з цього приводу відповіли листом, в якому пишуть, що наразі немає змоги допомогти, оскільки ще не прийнято програму допомоги учасникам АТО та їхнім родинам на нинішній рік.
– Людям же не скажеш «зачекайте, поки приймуть програму», бо топити нічим вже сьогодні, – каже Вадим Нікітін. – Тому ми самі шукаємо можливості допомогти через особисті зв’язки, шукаємо машину, пальне, де взяти дрова. В одному з районів, наприклад, сім’ї учасника АТО купили дрова, дружині треба просто підійти в місцеве лісництво і вирішити деякі обов’язкові формальності, щоб їх привезли їй додому, але не вважає за потрібне це робити. На жаль, не всі розуміють, що не можна все перекладати на волонтерів.

Вадим Леонтійович також попросив звернути увагу, що зараз у всіх районах призначено радників голів РДА з питань допомоги учасників АТО. Очолюваний ним Центр знаходиться за адресою: м. Кіровоград, пл. Героїв Майдану, 1.

Телефони: (050) 029-82-22, (098) 029-82-22.
Наталя КРИВОШЕЙ