СУСПІЛЬСТВО

Микола Більський: Є кого вітати цього дня й кому говорити теплі слова

Міжнародний жіночий день, що традиційно відзначається 8 березня, тривалий час залишався одним із улюблених у суспільстві. Для багатьох із представниць прекрасної статі це була нагода отримати подарунки, квіти й на додачу – слова вдячності за те, що вони є.

Сьогодні ж усе частіше згадується, що започатковане воно було як пролетарське, як соціалістичне, а відтак – політичне свято. Більше того, феміністично налаштовані українці все активніше виступають проти гендерного відтінку цього дня. Словом, нині – не всім воно до смаку, й не всі йому раді. Щоб з’ясувати, які настрої витають у повітрі напередодні цьогорічного жіночого дня, що в календарях усе ще позначено червоним кольором, ми звернулися до своїх шанувальників, звісно, чоловічої статі. Й ось що почули від них.

Андрій Лаврусь, керівник Кіровоградського обласного контактного центру, громадський активіст: «Цей день ми традиційно відзначаємо. Зазвичай, вітаю дружину і маму, дружину – квітами з самісінького ранку, щоб це було несподівано і дарувало весняний настрій на весь день. А взагалі, я вважаю, що жінкам треба приділяти більше уваги не тільки восьмого березня».
Олександр Чорний, головний редактор журналу «Академія гостинності», киянин, родом з Кіровоградщини: «Ми не святкуємо восьме березня. Хіба можуть події, що відбулися понад століття тому, бути приводом для свята? До того ж, гадаю, чоловіки не повинні чекати якоїсь дати, аби зробити коханій жінці подарунок».

Артем Дубовик, кіровоградець: «У нашій родині вже давно святкуємо прихід весни, тобто перше березня. Саме цього дня вітаю квітами своїх маму та дружину. Готуємо святкову вечерю, зустрічаємося з друзями на природі, якщо погода сприяє. А от 8 березня не відзначаємо, щоб не робити якоїсь гендерної прив'язки. Не подумайте, мені не шкода грошей на подарунки, просто 8 березня для себе переніс на перше число першого весняного місяця, і всі знайомі та родичі про це знають та підтримують. При цьому не акцентую, що то саме свято для жінок: просто вітаю з весною і бажаю квітнути, а я вже буду за моїми квітами доглядати протягом року, щоб вони не зів'яли в рутині повсякдення».

Микола Цуканов, відомий кіровоградський галерист: «Для мене 8 березня – це точка відліку між сірим, буденним і яскравим, святковим. Не дарма в одній з пісень співається, що все найкраще приходить до нас навесні. Якось у березні 1995 року написав один зі своїх віршів. Звичайно ж, це весна спонукала мене до цього. Слова йшли зсередини, від серця, хоча критики, може, і покритикують, але я писав не для них. Там є, зокрема, такі рядки:

Я жду, как женщину,
весну!
Ее красой чтоб
восхищаться,
Увидеть снежную слезу
И наконец, с зимой
расстаться.
И сердце рвется
из груди,
Чтоб с той весной
побыть мгновенье.
Весна! Постой
и не спеши!
Я обойду твои
владенья.
К траве зеленой
прикоснусь,
И солнца луч возьму
руками,
И первым
птицам улыбнусь,
И залюбуюсь я цветами.
До слова, чоловік моєї сестри народився саме 8 березня. Ну, пощастило ж! Але це проблема, виявляється, не його, а тих, хто його вітає. Ніяково почуваєшся, коли вранці набираєш його номер і ніби жартуєш: «Зі святом!», або коли поштарка приносить йому вітальну листівку саме 8 березня! Якщо ж серйозно, то ми дуже цінуємо це свято, відзначаємо його в сімейному колі, бо воно дарує нам весну, надію і любов!»

Микола Більський, працівник ТДВ «М'ясокомбiнат «Ятрань»: «Звісно, святкуємо. А як може бути інакше? Головне, що дорогим мені жінкам подобається підвищена увага цього дня. В моєму оточенні їх дуже багато: дружина, донечка, сестри, старенька тітка. А ще не так давно саме 8 березня народився мій внучатий племінник Дмитрик, відтоді у нас це не тільки жіноче свято, а просто родинне. Є кого вітати цього дня й кому говорити теплі слова».

Олександр Ратушняк, викладач Кіровоградського Державного педагогічного університету імені В. Винниченка: «У моєму оточенні є жінки, котрі ображаються, коли їх вітають із Міжнародним жіночим днем. Приміром, членкині товариства Олени Теліги та Ольги Бесараб. Корені ж цього свята такі гнилі, тягнуться від Рози Люксембург і Клари Цеткін, «повстання ткачих» і т. д. До того ж у радянській традиції святкування 8 березня сприймалося у парі з 23 лютим. Це були два такі парні реверанси, близькі у часі. Ну і, нарешті, є третій аспект – гендерний, який не сприймає празника статі. Ну що тут святкувати?! Жінки ж бувають різними, є матері, а є й повії. Так само і чоловіки є різними. І серед них є геї, до яких зараз ліберальне європейське суспільство вимагає толерантного ставлення. До того ж не всі чоловіки є захисниками Вітчизни і, навпаки, є жінки, котрі захищають Вітчизну, я і таких знаю. І вони ображаються, що День захисника Вітчизни вважають лише чоловічим святом, а не їхнім спільним. А от 8 березня не всі з них сприймають. Я вважаю, що святкувати щорічні жіночі дні це «совкова» інерція, штучна мішура, якої потроху треба позбуватися. Але не радикальними методами, бо ще є багато людей, для яких це святе, так само як і «майські» та «октябрьські» празники! Дамо їм спокійно відійти у минуле. У нас і своїх традиційних українських свят достатньо. Наприклад, День Матері – краще давайте будемо його відзначати!»

Ось такі, часом полярні думки про «жіночий» день висловили наші респонденти. І немає різниці, хто що відзначатиме, головне, що є підстава сказати жінкам найкращі слова. Тож усіх читачів нашої газети зі святом! Гарного всім весняного настрою і натхнення на добрі справи!

Олександр БЕЗВЕРХНІЙ

А тим часом...

Президент Туркменістану Гурбангули Бердимухамедов підписав розпорядження про вручення грошових подарунків жінкам з нагоди Міжнародного жіночого дня. Відповідно до документа, кожна туркменська жінка отримає на честь свята 40 манатів (близько 11 доларів). Нагадаємо, що традиція весняного «обдаровування» жінок була запроваджена в Туркменістані ще за часів першого президента країни Сапармурата Ніязова. Щоправда, сам Міжнародний жіночий день Ніязов скасував.