СУСПІЛЬСТВО

Катерина Мельниченко: Вони склали фіктивний договір оренди, а я тепер змушена доводити, що не підписувала його

Для багатьох селян земельний пай та присадибне господарство – єдине джерело існування. Постійна оплачувана робота дістається одиницям із них, для решти вона – то нездійснена мрія. Виживати в таких умовах ох, як непросто, бо ще й знаходяться охочі скористатися чиїмось скрутним становищем. Вони, як вовки, оточують тебе з усіх боків і чекають, коли ти знеможений впадеш чи прийдеш до них просити пощади. Знають, негідники, що не кожен може себе захистити, відстояти своє право на власність в суді, а тому діють нахабно, не криючись.

У цьому має нещастя переконуватися на власному досвіді Катерина Мельниченко з Миколо-Бабанки Бобринецького району. Жінка живе з того, що здає в оренду дві земельні ділянки (власну і покійного чоловіка) та утримує дві корови. 2010 року вона погодилася передати обробляти землю такому собі Сергію Самойленку, який уже орендував понад дві тисячі гектарів. Згодом з‘ясувалося, розповідає Катерина Ярославівна, що він мешкає в Росії, де займається іншим бізнесом, а тут його інтереси представляють Геннадій Чернявський, Сергій Лук‘янов та Ольга Сіренька. Остання працює бухгалтером. Вони всім розпоряджаються, все вирішують, а Самойленко навідується всього раз чи два на рік.

Спочатку Катерині Мельниченко, аби тільки погодилася передати землю, обіцяли багато. В перший рік навіть дали субсидію в розмірі семи тисяч гривень, а потім жінка зрозуміла, що вскочила в халепу, повіривши обіцянкам. Збіжжя, яке отримувала на паї, було неякісним, мало чим відрізнялося від відходів.

– Побачивши таке, я сказала, щоб не обробляли мої ділянки, – розповідає жінка, – що я їх забираю і передаю іншому орендарю. Тоді в селі з‘явився Самойленко. З ним були Чернявський, Лук‘яненко і чомусь дільничний міліціонер Володимир Бенч. При людях мене обматюкали й сказали, що згідно з договором, який я нібито підписала, земля передається Самойленку на десять років. Показують мені папірець, а там не мій підпис, хтось за мене підписався. Я взяла та й порвала його у всіх на очах, на що Самойленко кинув: «Нічого, ми ще собі намалюємо». Написала заяву в міліцію, а звідти відповіли: підстав для реагування немає. Тоді я поїхала в Кіровоград шукати підтримки в самооборони Майдану. Там мені порадили адвоката.

Звернутися за захистом до громадської організації змусила не тільки відписка міліції, а й відписка прокуратури. Ось що в ній зазначалося: «Прокуратурою проведено аналіз повноти виконання сторонами умов договору оренди земельної ділянки, проте підстав для розірвання договору на даний час не виявлено». Точнісінько, як у тій приказці: ти йому про Хому, а він тобі про Ярему. Причому тут виконання умов договору, коли жінка звертала увагу на те, що її підпис і підпис Самойленка підробили, що договір сфабрикували? Тобто маємо справу із порушеннями, на які стражі законності повинні були б відреагувати оперативно й належним чином. Не відреагували.

Катерина Мельниченко звернулася до суду з позовом про визнанням договору недійсним і ось уже другий рік змушена витрачати кошти на оплату послуг адвоката, на експертизи (кожна така коштує більше двох з половиною тисяч гривень), на поїздки. Суд, керуючись висновками експертизи, визнав підпис Самойленка недійсним. Ще потрібно було визнати недійсним підпис самої заявниці, але вона вже настільки залізла в борги, що зібрати потрібні кошти для вчасної оплати послуг експерта не змог-
ла. Суд призупинив розгляд справи.

– Друзі Самойленка знають, що в мене немає грошей, щоб з ними судитися, – продов-жує жінка.

За її словами, жертвами махінацій стала не одна вона, й наводить приклади, коли власників паїв примушували переписати їх на чужих людей.

Розумію, що цього не могло статися без працівників бобринецького філіалу Держгеокадастру, й телефоную туди. Трубку бере один із працівників, котрий виявився добре поінформованим про спірний договір між Мельниченко і Самойленком. Цікавлюся в нього, чи потрібна присутність сторін договору при його реєстрації.

– Раніше цього не вимагалося, – пояснює він. – І ми не зобов’язані були перевіряти, їхні то підписи, чи ні. Нам достатньо було копій державного акту на паї і паспорту.

– Жодних копій я не передавала, – обурюється Катерина Ярославівна. – Чому ж тоді в договорі переплутані номери державних актів? Якби в них були копії моїх актів, вони цього не допустили б.

Щоб довести, що її підпис у договорі підроблено, Катерина Мельниченко знову звертається до суду. Кошти для оплати послуг на експертизу, каже, вже знайшла. Схоже, справедливість буде відновлено, але скільки витрачено вже часу, нервів, коштів! Хто їх відшкодує? Виникає й інше запитання: чи будуть притягнуті до відповідальності винні у фальсифікації документу?

Валерій М‘ЯТОВИЧ

P.S. Коли готувався цей матеріал, з Бобринецького району пролунав дзвінок: мешканка одного із сіл просить у газети допомоги в аналогічній ситуації. В неї, сказала, обманним шляхом забрали земельний пай, і вона не одна, кого залишено без засобів до існування. Отже, проблема є. Якою буде реакція влади на неї – побачимо.
В. М.