СУСПІЛЬСТВО

Кіровоградці вшанували ветеранів і вклонилися пам’яті новітніх героїв

Близький до істини був голова обласної державної адміністрації Сергій Кузьменко, стверджуючи під час щотижневої апаратної наради, що в Кіровограді (не в останню чергу – завдяки злагодженій роботі нової патрульної поліції) спокійно й достойно відзначили День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

Дійсно, наш обласний центр став одним із тих міст України, де вдалося уникнути провокацій із георгіївськими стрічками, комуністичною символікою чи портретами Сталіна в руках ветеранів. Це додало впевненості, спокою й урочистості моменту вшанування героїв колишніх і сучасних.

Тисячі кіровоградців та гостей міста долучилися до святкувань цього року. Вшанування у Кіровограді розпочалися 8 травня о 22-й годині на Театральній площі запаленням «вогню миру» і продовжилися наступного дня традиційною ходою від площі Героїв Майдану до меморіального комплексу «Фортечні вали». Керівники області, міста, громадські та політичні активісти, військові, старики і діти покладали вінки та живі квіти до «Вічного вогню», меморіального знаку «Багнет» і комплексу «Жертвам фашизму». І згадували мільйони тих, хто боровся проти нацизму і хто в тилу переживав усі жахіття Другої світової війни.

Прикметно, що цьогоріч у День перемоги обійшлося без гучних промов і пафосних обіцянок від влади. Просто потисли руки ветеранам, вручили їм живі квіти й подякували за те, що перемогли і вижили. Хтось тримав у руках портрети батьків і дідів, котрі 71 рік тому стали переможцями в страшній м’ясорубці, яка забрала десятки мільйонів життів, хтось, опустивши очі, дякував долі, що живий.

Кіровоградці вклонилися також пам’яті тих, хто боронив незалежність на сході країни і загинув. Покладали квіти, не приховували сліз і вірили в те, що з’явиться в новітній історії України ще один День перемоги. Прикро, що то буде перемога над учорашнім братом…

Хочеться наголосити на ще кількох приємних моментах, що відрізняють цьогорічне «свято зі сльозами на очах» від попередніх. По-перше, хтось нарешті додумався не тримати ветеранів, як зазвичай, під палючим сонцем, а посадити їх у затіненому наметі. По-друге, їм не наливали «фронтових» сто грам, як було раніше. По-третє, вперше над меморіальним комплексом не стелився густий дим шашликів, а лише лунала духова музика. І від цього на душі ставало легше.

Лариса РОМАНЮК.
Фото автора