СУСПІЛЬСТВО

Олександр Великий: Справа не тільки в недостатньому фінансуванні

Олександр Великий (на знімку), лікар вищої категорії Кіровоградської центральної міської лікарні, після закінчення Дніпропетровського медичного інституту в 1982 році працював у різних медичних закладах області, тож про проблеми галузі знає не з чуток. Ось що він сказав, відповідаючи на пропозицію газети взяти участь у проекті «Якби я був міністром охорони здоров‘я…»:

– Серйозною проблемою галузі уже багато років є брак коштів. Лікувальні заклади отримують їх лише на заробітну плату і частково на енергоносії, а як же бути з безоплатною медичною допомогою, яку гарантує нашим громадянам Конституція? Якщо немає достатньо коштів, безоплатної медичної допомоги не може бути, а тому треба починати зі змін законодавства, тієї ж Конституції, і далі вибудовувати систему, яка забезпечуватиме надання якісної медичної допомоги. Сьогодні нас орієнтують на європейську модель, але ж вона передбачає фінансування, про яке ми можемо тільки мріяти. Ми відстали навіть від сусідньої Білорусі, де, на відміну від нас, уже давно роб-ляться операції з пересадки кісткового мозку.

Та справа не тільки в кош-тах. Наприклад, у країні немає вакцини для щеплення новонароджених проти туберкульозу, бо її не закупили через бездіяльність міністерства на чолі з «великим реформатором» Квіташвілі. Це вказує на те, що серйозного реформування потребує саме міністерство. Насамперед його треба позбавити невластивих йому функцій, зокрема закупівлі ліків та обладнання, відтак у центральному апараті має залишитися мінімальна кількість працівників, усього кілька десятків разом із водіями.

Свого часу я зустрічався з міністром охорони здоров‘я, якого посадила в крісло помаранчева революція, з його заступниками, і переконався, які далекі міністерські чиновники від реальних потреб людей. Міністр вихвалявся, що він запропонував направляти випускників медичних навчальних закладів у село. Гадав, що я його підтримаю, а я його розчарував: поїдуть молоді спеціалісти в село, кажу, а що на них там чекає? Де житло? Де робоче місце? То ж тільки в казці лікар може приймати пацієнтів під деревом.

Нині впроваджується трирівнева система надання медичної допомоги, де на першому рівні головною фігурою буде сімейний лікар. Його завдання полягатиме в наданні медичної допомоги та організації медичної допомоги своїм пацієнтам на вторинному і третинному рівнях. Як стверджують фахівці, саме на первинний рівень припадатиме майже 90 відсотків усіх випадків медичних втручань. Якщо це так, то й коштів стільки сюди має виділятися. Тоді й не виникатиме питання, де взяти спеціалістів. Сімейному лікарю в сільській місцевості в обов’язковому порядку має надаватися житло, службовий автомобіль, а його місячна заробітна плата повинна бути еквівалентною щонайменше двом-трьом тисячам євро.

І нарешті про страхову медицину. Дивно, що за двадцять п’ять років незалежності наша влада не спромоглася розробити систему страхування своїх громадян на випадок хвороб. В абсолютній більшості країн світу вона діє багато років, бо це додаткове джерело коштів, таких необхідних для надання якісної медичної допомоги. Розробка законодавства про страхову медицину – це першочергове завдання профільного міністерства, а воно вже котрий місяць залишається без мініст-ра, що зайвий раз свідчить: поки що в країні немає людей, котрі хотіли б щось змінити в системі охорони здоров‘я.