СУСПІЛЬСТВО

Ювілей українського науковця й громадського діяча, дитячі роки якого пройшли в Малій Висці, що на Кіровоградщині (ФОТО)

У липні виповнюється 170 років від дня народження українського мислителя, лікаря, соціолога, економіста, фізика, публіциста, громадського і політичного діяча – Сергія Подолинського (1850-1891).

За висловом Михайла Грушевського: «Він заслужив собі одне з найбільш почесних місць  в історії нашого духовного життя».

Хоча ім’я Сергія Подолинського і згадувалося в об’ємній «Історії міст і сіл УРСР. Кіровоградська область» (1972), але якось дивно, тільки як про «земського лікаря», котрий століття тому «деякий час працював у Новомиргороді», а «зібрані матеріали про життя селян у Новомиргороді й навколишніх селах Подолинський використав у своїх наукових і публіцистичних творах». Навіть забули про трафаретне на той час «український революційний демократ». Очевидно, що заважав «громадівський соціалізм Драгоманова-Подолинського».

Сучасний український історик Сергій Світленко в книзі «Світ модерної України…» пояснює, що «українське народництво» має принципову відмінність від російського, бо світоглядною складовою першого було «українолюбство» («українофільство»). Сергій Подолинський став разом з Михайлом Драгомановим та Михайлом Павликом співавтором програми «Громади». Нагадаємо, що українські громади в дев’ятнадцятому столітті були напівлегальними осередками демократично й патріотично орієнтованої частини літературної, мистецької, лікарської, військової інтелігенції та найбільш соціально активних і свідомих студентів, учнівської молоді. Упродовж кількох десятиліть громадівці виступали типовими репрезентантами українського народолюбства, становлячи ядро вітчизняного національного руху. В 1870-1880-х років невеликі «молоді» громади та гуртки виникли в Єлисаветграді, Києві, Харкові, Херсоні, Чернігові… Отож, Сергій Подолинський не пішов шляхом інтелектуальних пошуків марксистів, а знайшов зовсім оригінальне концептуальне бачення цієї проблеми, поставивши її стрижнем соціальну енергетику.

На Кіровоградщині мають пам’ятати про цього ученого-енциклопедиста. Адже, крім усього іншого він, як не як, – за словами краєзнавця Володимира Боська, – «дитячі роки провів у Малій Висці в маєтку матері - княгині Марії Кудашевої». Додамо, що в сусідньому Новомиргороді десять років тому встановлено меморіальну дошку й названо провулок в пам’ять про Сергія Подолинського.

…З різних видань дізнаємося, що після закінчення університету святого Володимира в Києві, 1871 року, Сергій Подолинський захистив дисертацію «Синтез цукру» і одержав диплом кандидата природничих наук. Потім в Європі вивчав медицину й у Бреслау (Вроцлаві) німецькою мовою захистив докторську дисертацію «Розщеплення білків ферментами підшлункової залози», а незабаром одержав ще й диплом лікаря в Київському університеті. Жив у Парижі, Лондоні, а також Цюриху, де організував вечір пам'яті Тараса Шевченка. У травні 1874, тимчасово  повернувшись в Україну, здійснив своє «ходіння в народ», організувавши, зокрема, згадану Новомиргородську  лікарню, де безкоштовно приймав хворих із навколишніх сіл.

Після Емського указу знову покинув Україну. У Відні зблизився з товариством «Січ», де разом з Остапом Терлецьким заснував перше українське видавництво, яке публікувало літературу соціалістичного спрямування. В цей час побачили світ такі його праці як перша українська нелегальна брошура соціально-революційного змісту «Парова машина» (1875), «Про багатство і бідність», «Про хліборобство» (1874)… Він віддавав всі свої сили створенню народної літератури. На цю пору (1876) вже вийшла його книжка українською мовою «Розмова про бідність», яку він назвав «народною  політекономією». Говорив, що «писати ці речі народною мовою дуже важко». Бився над дохідливістю своїх творів для простолюду…

Поселившись у грудні 1877 біля Монпельє, що у Франції, всю свою увагу зосередив на науковій роботі, видавши ґрунтовні дослідження: «Праця людини та її відношення до розподілу енергії», що набагато випередила свій час і лягла в основу енергоентропіки, а також  «Життя і здоров'я людей на Україні», що заклало підмурки української соціоетногігієни. Значним внеском у вивчення вітчизняної соціально-економічної генетики стало історико-економічне дослідження «Ремесла і фабрики на Україні». Фактично це був перший український підручник з політичної економії, багатий цікавими матеріалами з економічної історії України, з життя ремісників мануфактур і фабрик. Автор стверджував, що економічні процеси в Україні відбувалися відповідно до процесів, що мали місце в Європі. За висловом Івана Франка, такими працями могла б «повеличатися кожна нація». В обласному краєзнавчому музеї, що в Кропивницькому, показали фотокопію зображення цієї брошури, що насправді називалася «Ремесла і хвабрики на Україні».

Згаданий науковець Сергій Світленко вивчив історіософські грані творчої спадщини Сергія Подолинського, довівши його цілком оригінальні філософсько-історичні погляди на історичний поступ в українських землях. Суть міркувань українського вченого  розкрита в таких його творах, як «Праця людини і її відношення до розподілу енергії», «Людська праця і єдність сили» тощо. Саме Подолинський поставив на порядок денний інтелектуального розвитку людства необхідність розробки «науки про енергію». Віддавав пріоритет не революційним, а еволюційним засобам досягнення більш гармонійного суспільства.

Насамкінець додамо, що поряд з іменем Сергія Подолинського краєзнавцям певно варто згадувати не лише такий виграшний момент, що, мовляв, він є двоюрідним братом російського мислителя і філософа Миколи Бердяєва та українського поета й театрального критика Сергія Бердяєва. Колись неперевершена дослідниця народництва Євгенія Таратута звертала увагу, що «Подолинський – приятель Кравчинського»… Тобто вказала на ще одного уславленого земляка, уродженця Нового Стародуба Петрівського району, Сергія Степняка-Кравчинського. Їх єднала не лише особиста приязнь, але й міцна спільна дружба з Михайлом Драгомановим та любов до України. А ще – родинні взаємовідносини в еміграції. Член виконкому «Народної волі» Ольга Любатович  («Акула») говорила про Сергія Кравчинського, як про «доброго, жертовного, прекрасного, обдарованого, надзвичайно здібного, з полум’яною душею…». І не дарма. Бо коли виникла екстремальна ситуація й у Російській імперії 1881 року заарештували її чоловіка Миколу Морозова («Вороб’я»), то Ольга кинулась туди, а їхню малу донечку няньчила спершу дружина Сергія Степняка-Кравчинського Фані, а потім дівчинку передали «більш заможному земляку й приятелю соціологу Сергію Подолинському,  котрий мав кількох власних дітей». Це так би мовити штрих до людських якостей нашого героя.

Сергій Подолинський увійшов в українську історію як відомий суспільний діяч, оригінальний і талановитий мислитель. Останнім часом інтерес до неординарної особистості помітно зріс. Не випадково навіть на початку третього тисячоліття перевидано кілька його праць. Зацікавлення до спадщини вченого почали виявляти фахівці різних галузей знань. Адже чимало ідей нашого талановитого співвітчизника не втратило актуальності й сьогодні.

Федір Шепель,

фото автора та з Інтернету