СУСПІЛЬСТВО

На Кіровоградщині згадують відомого земляка біолога та письменника Сергія Кулика (ФОТО)

У серпні цього року виповнюється 110 років від дня народження біолога й письменника Сергія Кулика (1910-1983).

Він побачив світ на хуторі Ламана Балка, що на лівому березі річки Чорний Ташлик за два кілометри на північ від Рівного Новоукраїнського району, а помер у далекому Іркутську. Не будучи партійним, став доктором біологічних наук (1967), професором. Викладав в Іркутському університеті. Написав кілька художніх книг.

В експозиції обласного краєзнавчого музею, що в Кропивницькому, заступник директора цього закладу Павло Рибалко показав подаровану вченим-земляком колекцію жуків та інших комах Східного Сибіру та Далекого Сходу. Поряд розміщено книгу «Стальной букет», сачок для ловлі членистоногих, окуляри, пінцет та інші особисті речі дослідника природи.

До речі, у фондах краєзнавчого музею є й чимало інших дарунків з автографами автора. Насамперед, це його наукові праці з ентомології, в тому числі видані різними мовами в кількох країнах світу. Власноруч написана в 1976 році автобіографія й об’ємний рукопис докторської дисертації. Зберігаються також примірники колись популярної пригодницької книги «Приключения капитана Кузнецова» й кількох дитячих книжечок, написаних Сергієм Куликом. Є і його фотопортрет, котрий, сподіваємося, ще з’явиться в «Історичному календарі Кіровоградщини на 2020 рік» Володимира Боська.

Нарешті, співробітниця музею Зоя Грицайова звернула увагу на  цікаві з точки зору краєзнавців «Спогади уродженця села Рівне», підготовлені вченим за три роки до смерті в Іркутську. Попри те, що написані вони в радянську добу і носять певний її відбиток, - є цінним історичним джерелом. До того ж написані вони літератором і вченим. Дивують доброю пам’яттю Сергія Кулика, котра давала йому поживу з «дворічного (!-авт.) віку». В них подається мальовнича картина українського села початку ХХ століття. Згадуються як  батьки так і дід Яків – волосний писар із чудовим почерком, – друзі-однолітки, інші сусіди по хутору. Вчитель Іван Глодощук «на велосипеді невідомої конструкції». Пан Домбровський на фаетоні та його управляючий Балан.

До речі, у батька, в селі було кілька родичів Андріїв Куликів, тому в юності, щоб не плутатися, почав називатися Андріаном. Цікаво читати описи природи. Тодішнього «дуплянкового» бджільництва. Про дитячі пригоди. Зокрема, про те, що «птахів він любив з дитинства», хоч його малого в горосі мало не вкрав степовий орел… До Рівного переїхали в 1915 році, коли батька мобілізували на фронти Першої світової війни.. У шестирічному віці вже завзято читав книги. В сім – знав напам’ять підручник географії тощо…

Неймовірно цікава розповідь про побачене в 1919 році. 

«Самого Нестора Махна я бачив тільки один раз. Він їхав на тачанці. На головній вулиці нашої частини Рівного спекотного літнього дня їхала попереду група довговолосих махновців з кулеметом «Максим». Коні йшли кроком. За першим фургоном, так само повільно, йшла тачанка. На тачанці, крім кучера сидів тільки один довгочубий сухуватий пасажир у чорному звичайному костюмі. Хтось із наших хлопців сказав: «Так це д батько Махно!». Сідок ніби прокинувся від дрімоти, припідняв голову й відповів: «Вірно! Батько Махно!». Заціпенілі від здивування, хлоп’ята мовчали. За тачанкою йшло три або чотири фургони, наїжачені  багнетами гвинтівок в бік дворів. Далі йшла кавалерія із 150 чи 200 вороних гарних коней. Колона рухалася мовчки, спокійно. Махновці всі одягненні в чорну шерстяну форму, з якимись білими нашивками на правому рукаві; у кожного кавалериста довге, до плечей, волосся, при боці шабля, за плечима коротенький карабін. Група пройшла в бік Новоселівки..».

У спогадах є глава, присвячена розповіді про голод 1921 року. Рівненську та Ганнівські агрошколи, де навчався Сергій Кулик. Мовиться також про участь у Другій світовій війні.

Роботу агрономом у Новоукраїнському та Знам’янському районах.

Далі було життя за межами нашого краю.

Розповідаючи про долю біолога Сергія Кулика, черговий раз хочемо звернути увагу на те, що в дослідженні й освоєнні Сибіру і Далекого Сходу велику роль зіграли вихідці з України, зокрема й наші земляки з Кіровоградщини.

Федір Шепель,

фото автора