СУСПІЛЬСТВО

Погано бути прислугою, або Розкритикували до пня, а вибачитися сміливості забракло

В обласному господарському суді слухається незвичайна справа. Долинська міська рада вимагає від редакції районної газети «Долинські новини» спростувати свою публікацію «Рішення міської сесії: харчування в школах не подовжувати!». Під терміном «міська сесія» йдеться про ту ж міську раду, яка нібито не виділила кошти «для безкоштовного харчування дітей 1-4 класів та пільгових категорій дітей 5-11 класів міста». Висновок, що його робить газета, однозначний: «Тож з 1 квітня безкоштовне харчування для учнів початкових класів міста та пільгових категорій – припиняється».

У публікації детально розписується, як «на прохання батьківської громади, керівників шкіл міста посадові особи району прибули на сесію міської ради, аби взяти у ній участь». І далі: «Однак, першому заступнику голови райдержадміністрації Сергію Омельченку, голові районної ради Ірині Бондаренко взяти участь у роботі сесії відмовлено, навіть не допущено до сесійної зали». Серед тих, хто не зміг потрапити на сесію, і «Благочинний Долинського району Української православної церкви (Московський патріархат. – Авт.) отець Віктор (Місяйло)» та «деякі із міських обранців», які марно «намагалися дозватися до депутатської совісті, до відповідального ставлення та злагодженої роботи своїх колег».

Не посилаючись на факти, газета констатує: «Зростає соціальна напруга. Чому в заручниках ситуації – діти? Чому міська влада уникає пошуку спільної мови з райдержадміністрацією, районною радою, долинчанами? А працює з людьми вибірково, за політичним забарвленням…».

Аби якнайповніше дискредитувати міську раду, газета повідомляє своїм читачам, що звернення відділу освіти райдержадміністрації до органів місцевого самоврядування допомогти коштами на харчування згаданих категорій учнів не підтримала одна Долинська міська рада. Знаючи, що це не відповідає дійсності (кошти вона виділила), газета уточнює: «Так, виділено, але скільки?»
З делегації, яка прибула на міську сесію нібито на прохання батьків та керівників шкіл, депутати дозволили бути присутньою лише кореспонденту
«Долинських новин», яка старанно записувала все на диктофон, однак публікація чомусь з‘явилася за підписом: «За інформацією РДА». І ось тут криється розгадка причини і появи публікації, і її замовного характеру.

Підписуючи матеріал так, редакція мала б назвати документ, переданий їй райдержадміністрацією, виокремити наведені з нього цитати. Якщо інформація надавалася їй усно, то треба було б вказати прізвище і посаду інформатора, навести його пряму мову. Гадаю, не було б конфлікту та звернення до суду, якби редакція виконала ще одну вимогу журналістської етики: в тій же публікації надала слово тим, кого так запекло критикує. Але вона вирішила сліпо виконувати вимоги засновників газети районної ради та райдержадміністрації, які врешті-решт і підставили її.

У листі до редакції райгазети міський голова Віра Тернавська детально розповіла, чому публікація є неправдивою. Ось деякі її аргументи.
По-перше, до порядку денного сесії міської ради не вносилося питання про харчування учнів 1-4 класів шкіл міста. По-друге, міська рада не могла припинити харчування в загальноосвітніх школах, оскільки повноважень на те не має. По-третє, згідно з Порядком надання послуг із харчування дітей, затвердженого постановою уряду від 2 лютого 2011 року, організація харчування дітей у державних та комунальних навчальних закладах, що належать територіальним громадам, покладається на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, а школи міста Долинської підпорядковані відділу освіти райдержадміністрації. По-четверте, міська рада вже раніше надала цільову субвенцію районному бюджету (62,3 тис. грн.), й, за розрахунками, це мало б в повному обсязі забезпечити харчування дітей пільгових категорій до кінця навчального року.

Крім того, міський голова вважала неправдивим посилання в публікації на те, що ніби згідно із Законом від 24.12.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», «кошти освітньої субвенції у 2016 році не можна виділяти на харчування учнів загальноосвітніх навчальних закладів». Вона навела документи, де чітко зазначено, що харчування є захищеною статтею бюджету.

Звернула увагу редакції Віра Тернавська й на існування регламенту міської ради, який вимагає подавати заяви про участь у сесії за три дні до початку сесії. Цього теж не було зроблено, хоча депутати й погодилися заслухати «гостей» у «різному». Про існування регламенту не могли не знати представники райдержадміністрації та райради, але, схоже з усього, їм потрібні були не кошти з міського бюджету, а намагання довести, хто в домі, тобто в районі і місті, – господар, щоб у подальшому не виникало подібних ситуацій.
Не маючи контраргументів, редакція мала б просто вибачитися, і це б додало їй авторитету, та тут обрали інший шлях. Головний редактор газети Вадим Кащеєв в листі-відповіді замість вибачення вдався до елементарного повчання й погроз, зазначивши на початку: «Ми в котре пропонуємо органам місцевого самоврядування укласти угоду з редакцією для своєчасного висвітлення актуальних питань, що стосуються життя громади, а потім писати нам листи з претензіями». Далі керівник редакції повідомляє, що вони «готові надати Долинській міській раді газетну площу згідно договору для висвітлення точки зору, яка на її думку відповідає правдивості». Іншими словами: спочатку укладіть з нами угоду, заплатіть нам за використання газетної площі, тоді ми дозволимо оприлюднити вашу точку зору. І це замість визнання своєї неправоти.

Чесно кажучи, зухвалішої відповіді на справедливі претензії ніколи не доводилося читати. Та пан редактор так увійшов в азарт звинувачення міської ради, що дещо переплутав. Наприклад, він написав, що «журналіст висловив свою точку зору про подію», забувши, що публікацію підписано: «За інформацією РДА». Пізніше редактор згадує про цю «ширму» й пропонує міському голові «звернутися до засновників КП редакція газети «Долинські новини» котрими було надано цю інформацію для друку» (в цій та інших цитатах збережено пунктуацію оригіналу).

Очевидно, сповідуючи принцип «кращий захист – напад», В. Кащеєв половину своєї відповіді присвятив нагадуванню про відповідальність за втручання в журналістську діяльність та тиск на ЗМІ, ненадання журналістові інформації, переслідування журналіста й т. п. Гадав, мабуть, що в міській раді злякаються, й не вимагатимуть спростування, але, схоже, там працюють не лякливі. Отримавши відмову, міськрада звернулася до суду за захистом ділової репутації. Коли це стало відомо редактору, в газеті 25 червня, тобто майже через два з половиною місяці після звернення міського голови до редакції, з‘явилося коротке спростування, читаючи яке не можна не подивуватися в черговий раз. Редакція повідомила читачів, що публікація, через яку виник спір, не відповідає дійсності, оскільки кошти міськрадою таки виділялися, а тому й «з 1 квітня 2016 року безкоштовне харчування для учнів початкових класів та дітей пільгових категорій не припинилось», і жодного слова вибачення. Цілком зрозуміло, що таке «спростування» не влаштувало міську раду й позов до редакції вона не забрала.

Публікуючи спростування, редакція мала попередньо узгодити його зміст із тим, кого вона критикувала на сторінках газети. До слова, такий порядок встановлено законом про друковані ЗМІ, на який часто любить посилатися головний редактор «Долинських новин» під час листування.

І останнє. Тут через брак місця майже не йдеться про керівництво районної ради й райдержадміністрації, яке фактично й породило описаний вище конфлікт. Воно не посоромилося маніпулювати свідомістю мас, зокрема, батьків, керівників навчальних закладів, деяких депутатів, пересічних громадян, повідомляючи їм недостовірну інформацію. Навіть не зважило на те, що підриває авторитет головного редактора, ставить його на рівень служки. Втім така роль, мабуть, цілком влаштовує самого Вадима Кащеєва. Майже п’ять років тому, коли мені разом із тодішнім головою обласної організації НСЖУ Юрієм Сердюченком довелося перевіряти скаргу на його дії, Вадим Юрійович поділився одкровенням: він у журналістиці – нуль, але доручену йому ділянку роботи він забезпечує. Тобто нічого дивуватися його поведінці – так він розуміє своє служіння. Хоч й служити можна по-різному…

Валерій М‘ЯТОВИЧ

P. S. Коли цю публікацію було підготовлено до друку, стало відомо: відбулося перше засідання суду у справі захисту ділової репутації Долинської міської ради, але представника відповідача на ньому не було. Редакція забажала, щоб позов розглядався без її участі.

В. М.