СУСПІЛЬСТВО

Кропивницький: 60 років від часу створення міського таксопарку (ФОТО)

На сьогодні в Кропивницькому існує близько півтора десятка приватних таксопарків. Це, якщо вірити Інтернету.

Зрозуміло, що всі вони з’явилися останніми роками. А ось першому, державному міському таксопарку, що виник у нашому місті, цьогоріч виповнилося 60 років від часу заснування. Про це майже випадково довідався в Кіровоградській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Дмитра Чижевського.

Трапилося так, що очільниця відділу мистецтв книгозбірні Світлана Ушакова, вивчаючи минуле журналістики міста, якраз  переглядала невідомий мені досі відеоряд, за кадром якого чувся знайомий голос незабутнього педагога й журналіста Віталія Ципіна (1939-2004). Виявилося, що то – коментар до телепередачі 1990 року, присвяченій ювілею таксопарку. Урочистостям з цієї нагоди та республіканській нараді на його базі.

Згодом пощастило зустрітися з Валерієм Личканьом, котрий значну частину свого життя віддав цьому автотранспортному підприємству. Де працював з 1972 до 1980 року, спершу, водієм-таксистом, а потім – на інших посадах – ще аж до 2004 року.

Наша розмова відбувалася на території, де колись розміщувався найперший таксопарк в обласному центрі. Без знаючої людини цю місцину непросто знайти. Хоч знаходилося автотранспортне підприємство 10 001 мало не в центрі тодішнього Кіровограда, на правому березі Інгулу. Зараз це частково поросла бур’яном територія між великим Ковалівським мостом і початком вулиці Андріївської. Власне, безпосеродньо поряд з таксопарком був і старий міст. Тоді він знаходився на добру сотню метрів нижче за течією від згаданого теперішнього.

"Отож, таксопарк був створений у лютому 1960 року. Але це не значить, що до цього в місті не було таксі. Просто економічні чинники змусили його виділитися з автобусного парку в самостійне господарство. Розташовувався він у пристосованих приміщеннях. Навіть у телепрограмі, знятій Віталієм Ципіним, це ще добре видно. На цьому самому місці, де зараз стоїмо, телевізійники знімали й спогади першого керівника таксопарку Петра Висоцького, котрий розповідав про виникнення АТП. Це вже пізніше ним керували Петро Тульчинський, Олександр Горбатенко, Степан Фатов, Микола Котенко… Але спершу було найважче. Зараз ті часи, крім людей, котрі працювали тут, пам’ятають хіба що висока тополя та напівжива крислата верба. Саме поблизу них і зупинялися на ніч добра сотня автомобілів, серед яких - легкові таксі М-20, вантажні й маршрутні таксі ГАЗ-51" – згадує Валерій Личкань.

У 1982 році таксопарк отримав нове місце прописки по вулиці Автолюбителів 2, що в районі Рівненського шосе. Згодом, це вже було АТП13 501.  За словами співбесідника, прискоренню побудови й пуску в дію нової бази з сучасними технічними й побутовими службами сприяла, як не дивно, …квітнева повінь 1980 року!

"Тоді підступний Інгул затопив не тільки частину обласного центру, але й таксопарк, разом з приміщеннями й автомобілями. Коли зійшла вода, стало видно, що оглядові ями замулило майже на один метр. Підмочило навіть наші трудові книжки разом з іншою технічною документацією".

Попри те, що колектив виконував значну й потрібну роботу по обслуговуванню населення, траплялися надзвичайні події. Тому в ході прийому на роботу, потрібно було проходити й спецпідготовку, й стажування. Причому - незалежно від водійського стажу.

"Пам’ятаю чимало прикрих випадків, коли страждали мої колеги. Так, з метою викрадення автомобіля, один з пасажирів ударив ножем в спину таксиста. Пізніше поранений розповідав, що мав таке відчуття, ніби дошкою огріли по спині. Трапилося це прямо на ходу, але на повороті на вулицю Короленка, перед Льотним училищем. Добре, що таксисту ще вистачило сил відчинити дверці й випасти на асфальт при мінімальній швидкості. Його врятувала якась перехожа жінка, котра надала й першу медичну допомогу, зупинивши кров. До того ж - поряд четверта лікарня… Тож таксист, крім водійських навиків, має бути ще й психологом. І педагогом. Добре розбирається в людях, які ще навіть не сіли до авто, а тільки підходять до нього. Знати, коли підвищити голос, а коли й, навпаки, говорити спокійно, щоб вгамувати, наприклад, п’яних і агресивних".

Розповів Валерій Личкань і про те, що наприкінці 60-х у 70-х роках, крім чоловічих, існувала ще й жіноча бригада. І - немаленька. До 25 осіб.

"Для них виділяли не «Волги», а, нібито легші в обслуговуванні, «Москвичі». Втім, повноцінно той колектив протримався недовго. Хтось ішов у декретну відпустку. Комусь не давала спокою родина. Але й траплялися випадки домагань з боку невихованих пасажирів. Було таке, що і я їздив на виклик у зв’язку з аварією, що виникла нібито через дії таксистки. Виявилося, що до неї під час руху почали чіплялися троє підвипилих. Після кількох словесних попереджень колега змушена була на повній швидкості натиснути на гальма. «Казанови» понабивали лоби, а ось водій автобуса, що їхав позаду таксі, не зміг на слизькій дорозі вчасно загальмувати й пошкодив свою машину".

Чимало розповідав колишній таксист і про власні пригоди. І про графік за яким працювали. Виявляється, раніше виїжджали на зміну о 6.00 та 18.00. Згодом, для зустрічі пасажирів з нічних поїздів - о 22.00. І про плани, які доводилося виконувати за не завжди сприятливих обставин. І про введення таксистської форми. Про інші особливості доволі специфічної праці, яку інколи не витримували навіть досвідчені водії, котрі приходили з інших організацій.

Кажуть, що термін «таксі» походить від латинського слова taxo, тобто оцінюю. Власне, таксі - це автомобіль громадського користування з оплатою проїзду за лічильником (таксометром) відповідно до тарифу. Деякі енциклопедичні видання стверджують, що перші – в сучасному розумінні цього слова - таксі почали курсувати по вулицях німецького Штутгарта 1896 року. А їх кінні прототипи ще раніше. В Україні відносно розвинена служба таксі з’явилася в 30-50-ті роки минулого століття. Разом з появою легкових «емок», «побєд», «зимів» та «волг». Тоді ж на дверцях таксомоторів з’явилися шашечки, а в правому куті лобового скла - зелений вогник (змінив червоний), котрий сигналізував, що машина вільна.

Додамо, що 1990 року до тридцятиріччя кіровоградського таксопарку було видано спеціальний інформаційний буклет. Ось кілька цитат з нього. «Замовити таксі Ви можете за телефоном 0-58…». «Оплата за користування таксі проходить відповідно до показань лічильника з розрахунку: 1 км проїзду - 20 коп., 1 год. простою - 2 крб., посадочні – 20 коп…». 

Цікаво, що редактор цього видання – відомий журналіст Віктор Ганоцький. Ось і виходить, що торкнулися не лише транспортної складової історії міста Кропивницький, але журналістської.

Федір Шепель,

фото автора та з архіву Валерія Личканя