СУСПІЛЬСТВО

Олександр Нешкреба: Це не перший випадок побиття людей працівниками Новоукраїнського відділу поліції

Днями до редакції «З перших уст» завітали троє мешканців Новоукраїнки. Завітали, щоб розповісти на загал про «нестатутні» стосунки між окремими правоохоронцями та пересічними громадянами в їхньому районі. Надати розголосу історії, поданій нижче, ми вирішили з огляду на те, що згадані стосунки набувають у районі масового характеру, а люди часто-густо бояться тих, кого держава поставила на сторожі законності й на утримання кого ми всі сплачуємо податки.
Та про все по порядку.

– У п’ятницю, 12 серпня 2016 року, я йшов пішки з Новоукраїнки в село Новомиколаївку, – розповів Володимир Циганенко. – По дорозі їхав чорний джип. Я його не зупиняв. Однак машина пригальмувала, відчинилися задні двері й у доволі грубій формі мені запропонували сідати. Я ще й перепитав: «Ви дійсно хочете мене підвезти?». Почувши ствердну відповідь, сів у авто. За кермом був начальник Новоукраїнського ДАІ Олександр Міщенко. Пасажира на задньому сидінні я не знав. З розмови зрозумів, що він має відношення до міліції-поліції. Почав розпитувати: хто я, звідки, куди і чому йду. Я пояснив, що сам родом із села, куди прямую, що там у мене родичі; пасажир мені: «Значить, будеш на нас працювати». Я так зрозумів, що доносити на когось… Відповів, що «стукачем» ніколи не був, тож на мене розраховувати нічого. Тим паче, наголосив, що мої погляди розходяться з їхніми. На запитання, чому так вважаю, пояснив, що я – прихильник «Правого сектора», мені нікого боятися і ні на кого працювати я не збираюся. Після цих слів машина різко загальмувала. Міщенко відкрив дверцята, той, що сидів поруч зі мною, випхав мене з салону ногою. Я ніби за щось намагався вхопитися, але коли вже впав на землю, то рука моя була чи то роздерта, чи то розрізана… Пасажир вискочив слідом за мною, вдарив мене в живіт, я зігнувся, потім відчув удар у груднину ногою. Коли вже падав на землю, помітив вдалині світло від фар машини. Встиг подумати: «Оце мій порятунок…» Так і вийшло, бо мене швиденько вкинули до машини і поїхали вперед. Хто що говорив, хто мене вкидав – не пам’ятаю. Бо нормально я відчув себе вже, коли йшов по селу. Дорогу до нього, як виходив із машини – практично не пам’ятаю. Єдине, що пригадую, що на прощання пасажир джипа мені порадив тримати язик за зубами.

– На мій виклик відразу після події, з поліції відмовлялися приїздити, – долучається до розмови дружина потерпілого Олена Іванівна. – Потім молодший старший лейтенант Карпенко погрожував мені, примушував якісь чисті листки підписати. Згодом у лікарні працівники міліції поводилися неадекватно, сміялися, мовляв, нічого ви не доведете. Свідки є, люди це бачили. Ми вимагали викликами начальника ДАІ Міщенка на експертизу на вміст алкоголю в крові (за словами чоловіка, в салоні стояв нестерпний перегар. – Авт.). Ми переконані – це помста Володимиру за членство в Самообороні.

Розповідь земляків продов-жує Олександр Нешкреба – керівник «Правого сектора» в районі:
– Мені зателефонувала дружина Циганенка, йому на той час було зле, згодом рентген у районі показав, що в нього переламані ребра. Коли ми вже їхали в лікарню, нас переслідувала «Нива» із синіми міліцейськими номерами, нам сигналили, махали руками, але ми не зупинялися. Щойно почали лікарі робити огляд потерпілого, приїхала слідчо-оперативна група і працівники поліції: слідчий Булгаренко, Карпенко і жінка на ім‘я Катерина. Вони приїхали не для того, щоб допомогти, а щоб залякати потерпілого, переконати, щоб він не писав заяви. Це була чиясь вказівка.

– Звідки такі здогадки?, – уточнюю.

– Карпенко пропонував підписати чистий бланк допиту, – пояснює пан Нешкреба. – При цьому відкрито говорив, що у них у лікарні «все схоплено», що «до ранку можна й не дожить». І хоч медсестри й обіцяли чергувати біля хворого, ми після таких заяв не ризикнули його там залишати. Близько 20-ої години поїхали додому. Працівники поліці були налаш-товані доволі агресивно. У телефонній розмові Булгаренко казав, що все – брехня, бо машини начальника ДАІ у той час у тому місці бути не могло. Але ж у нас уже є свідки, яких ми розшукали протягом суботи-неділі, котрі бачили, з якої машини виходив Циганенко, кому вона належить. І люди готові про це розповісти слідству.

– Воно розпочате?

– Так, сьогодні (розмова відбувалася в понеділок. – Авт.) ми в обласному центрі пройшли судмедекспертизу, були у начальника відділу внутрішньої безпеки області. До слова, він узяв цю справу на особистий контроль, пообіцяв зустрітися з цього питання із заступником прокурора області. Ми зі свого боку докладемо максимум зусиль для всебічного й неупередженого розслідування справи.

Далі гості нам розповіли, що «це не перший випадок побиття людей працівниками Новоукраїнського відділу поліції людей. Кілька місяців тому побили атошника. На заяви СБУ ніби й відреагувало, але чомусь одного перевіряють, а іншого – ні».

– Щоб усі ці справи не посходили їм з рук, ми після Дня Незалежності України проведемо в Новоукраїнці акцію про недовіру райвідділу поліції із залученням усіх осередків Самооборони з усіх куточків України. Вже маємо підтвердження щонайширшого регіонального представництва на цій акції, – уже на прощання повідомляють новоукраїнці.
Ми готові надати слово й іншій стороні конфлікту, якщо та виявить таке бажання.

Лариса РОМАНЮК