СУСПІЛЬСТВО

Кіровоградщина згадує уславленого Миколу Пирогова

У листопаді виповнюється 210 років від дня народження ученого й мислителя, хірурга та анатома, засновника військово-польової хірургії, педагога й громадського діяча Миколи Пирогова (1810-1881).

В "Історичному календарі Кіровоградщини на 2020 рік" Володимир Босько наголошує, що «під час російсько-турецької війни 1877-1878 років він працював у Єлисаветградському шпиталі та Новоукраїнському лазареті… Востаннє Єлисаветград відвідав 16-17 березня 1880. На території першої міської лікарні (фортеця св.Єлисавети) встановлено бюст». До речі, це сталося 1 червня 1958 року.

Втім, не всі краєзнавці погоджуються з такою трактовкою подій минулого щодо перебування видатної людини на території фортеці. Мовляв, немає письмових підтверджень. Що ж до Новоукраїнки, то цитують «Радянське село», районку, котра кілька десятків років тому від дослідника О.Пасічниченка отримала інформацію про історію так званого «лазарету Пермського санітарного загону», відкритого в кількох спорудах на території ремісничо-торгівельного поселення в Новоукраїнці 20 липня 1877 року. Там в роки згадуваної війни на Балканах працювало п’ять лікарів і 16 чоловік молодшого медичного персоналу. Очолював його Павло Крамер, а керівницею загону медсестер була Клара Гіль. Спочатку лазарет був розрахований на сто поранених, а згодом приймав до двохсот. Зі станції важкопоранених несли на ношах, а решту – везли на возах місцеві селяни. Микола Пирогов прибув до Новоукраїнки 12 лютого 1878 року, для ознайомлення з роботою лазарету, через який за час війни пройшло 1360 поранених і хворих. 1075 – одужали. 243 було переведено до інших мед закладів. Померли 43 військових. З нагоди перебування Миколи Пирогова в Новоукраїнці встановлено меморіальну дошку.

Але не тільки цим обмежує причетність до нашого краю постаті Миколи Пирогова. Музейник Павло Рибалко розповів, що ще в роки навчання майбутнього драматурга Івана Карпенка-Карого (Тобілевича) в Бобринецькому повітовому училищі, за успіхи в оволодінні науками його нагородили томиком творів Миколи Пирогова.

Ще більш дотичне ім’я Миколи Пирогова до іншого корифея українського театру Марка Кропивницького у той час, коли геніальний хірург займав посаду попечителя Київської учбової округи. Театрознавиця Світлана Ушакова звернула нашу увагу на один з листів Марка Кропивницького з Єлисаветграда, надрукований у його «Творах в шести томах», виданих у 1960 році, в якому він розповідає про позитивну роль Миколи Пирогова у своїй долі. Цитуємо: «Отец меня отвез снова в Бобринец, и здесь уж я окончил уездное училище в 1856 году. Затем меня отвезли в Киев в гимназию (во вторую), где я был три с половиною года на общих квартирах, но считался вольнослушателем, потому что не предоставил документов о моем происхождении, так как они заграблены были князем. В училище же я учился на основании свидетельства, выданного из местного уездного суда, что я действительно сын дворянина такого-то, этого документа гимназия не приняла в резон. Ультиматум предложен был: или оставить гимназию, или предоставить документы; и я оставил гимназию, не допущенный держать экзамен за 7 класс. На основании свидетельства гимназии (что я слушал лекции до седьмого класса) меня допустили вольнослушателем в университет с условием через год держать вступительный экзамен и предоставить документы. На основании прошения моего попечителю учебного округа Н.И.Пирогову, - который меня лично знал как даровитого гимназиста и актера (тогда у нас часто устраивались в гимназиях спектакли), - мне дали отсрочку еще на год; на третий год я, по отсутствию документов и по другим причинам, не мог уж оставаться в университете, мне предложили «уехать в родные степи». Так окончил я мое образование».

Нарешті. Життям і діяльністю Миколи Пирогова прискіпливо цікавився уродженець Бобринеччини відомий політик і публіцист Лев Троцький. В 1913 році в журналі «Киевская мысль» він друкував працю «Политические силуэты». Одна з глав так і називалась «Пирогов». У ній майбутній організатор Жовтневого перевороту 1917 року ретельно препарував політичні й філософські погляди Миколи Пирогова. «Сам Пирогов был человек науки, строгий и точный исследователь, -- следовательно уже априорно не мог принадлежать к лагерю слепой веры. …Он сам говорил о себе: "К чести моего ума, я должен упомянуть, что он, блуждая, никогда не грязнул в полнейшем отрицании недоступного для него и святого" .Он произвел 11.000 вскрытий человеческих трупов, а сколько операций, а сколько вивисекций на живых животных! …Но, пробивая острым долотом замороженный человеческий живот, он старался не задеть попутно стальным инструментом веру в бессмертие души».

Таким чином, згадуючи Миколу Пирогова у рік його 210-річчя від дня народження, пам’ятаймо не тільки про причетність цієї уславленої людини до історичних подій в нашому краї, але й до конкретних доль відомих земляків.

Федір Шепель,

фото з інтернету